ШАХРАЙКУ, ЯКА ОБКРАДАЛА ДІТЕЙ НА ІГРОВИХ МАЙДАНЧИКАХ ТЕРНОПОЛЯ, ЗАТРИМАЛИ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ

Шахрайку, яка знімала золоті прикраси з дітей в обласному центрі, викрили працівники міліції. Аферистку затримали на Хмельниччині за скоєння аналогічних злочинів.

Зі слів начальника обласного управління внутрішніх справ Олександра Богомола, 42-річна жителька Черкащини підозрюється у скоєнні ряду крадіжок не тільки в Тернополі, а й в інших областях.

Жінка в минулому вже притягувалася до відповідальності за зберігання наркотиків, а до Тернополя приїхала з метою шахрайських заробітків.

Лиходійка прогулювалася дворами багатоповерхівок та оглядала дитячі майданчики. У потенційні жертви обирала маленьких дітей, які гуляли без дорослих. Жінка знайомилася з малечею, дарувала дрібні подарунки та пригощала солодощами.

Втершись в довіру, пройдисвітка поправляла дівчаткам зачіску чи одяг, а сама тим часом непомітно знімала золоті сережки та ланцюжки. Допоки діти встигали зрозуміти, що їх обікрали, аферистка швидко покидала майданчик. Від протиправних дій зловмисниці потерпіло четверо малолітніх тернополян.

Продовжити чинити протиправне шахрайці завадили правоохоронці.

Зловмисницю затримали. Жінка у скоєному зізналася.  

Правоохоронці перевіряють причетність жінки до скоєння інших шахрайств. Триває слідство.


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.