ШАХРАЙКУ, ЯКА ОБКРАДАЛА ДІТЕЙ НА ІГРОВИХ МАЙДАНЧИКАХ ТЕРНОПОЛЯ, ЗАТРИМАЛИ НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ

Шахрайку, яка знімала золоті прикраси з дітей в обласному центрі, викрили працівники міліції. Аферистку затримали на Хмельниччині за скоєння аналогічних злочинів.

Зі слів начальника обласного управління внутрішніх справ Олександра Богомола, 42-річна жителька Черкащини підозрюється у скоєнні ряду крадіжок не тільки в Тернополі, а й в інших областях.

Жінка в минулому вже притягувалася до відповідальності за зберігання наркотиків, а до Тернополя приїхала з метою шахрайських заробітків.

Лиходійка прогулювалася дворами багатоповерхівок та оглядала дитячі майданчики. У потенційні жертви обирала маленьких дітей, які гуляли без дорослих. Жінка знайомилася з малечею, дарувала дрібні подарунки та пригощала солодощами.

Втершись в довіру, пройдисвітка поправляла дівчаткам зачіску чи одяг, а сама тим часом непомітно знімала золоті сережки та ланцюжки. Допоки діти встигали зрозуміти, що їх обікрали, аферистка швидко покидала майданчик. Від протиправних дій зловмисниці потерпіло четверо малолітніх тернополян.

Продовжити чинити протиправне шахрайці завадили правоохоронці.

Зловмисницю затримали. Жінка у скоєному зізналася.  

Правоохоронці перевіряють причетність жінки до скоєння інших шахрайств. Триває слідство.


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.