КРЕДИТНІ ШАХРАЇ «РОЗВЕЛИ» ТЕРНОПОЛЯН НА МІЛЬЙОН

Прокуратура області викрила шахраїв, які два роки видурювали у людей гроші за «привабливі» кредити.

Оголошеннями «Гроші швидко! Без довідки про доходи!» або «Довгостроковий кредит з нульовим відсотком» вже нікого не здивуєш. У ЗМІ вже не раз попереджали, як виявити «кредитні лохотрони», за якою схемою вони працюють, які договори пропонують і що кредити вони насправді не видають. Втім, наївних тернополян не меншає.

Так, упродовж 2014-2015 років до фірми, яка діяла під виглядом кредитної спілки, звернулося понад 100 жителів Тернопільщини, проте ніхто з них обіцяної позики так і не отримав.

Зокрема, кредитори обіцяли потенційним клієнтам видати грошову позику на вигідних умовах і, як правило, без будь-яких документів про доходи, але за умови, що вони попередньо сплатять перший грошовий внесок. До «добродіїв» звертались люди, які терміново потребували грошей, але не могли отримати кредит у банку або іншій фінустанові. Як результат, ні чужих, ні власних грошей вони не отримали.

Встановлено, що четверо учасників злочинної групи, використовуючи офісне приміщення у місті Тернополі й пропонуючи швидке оформлення кредиту, «нагріли» довірливих тернополян на майже 1 млн. грн.

Поки що прокуратура Тернопільської області повідомила про підозру у шахрайстві лише організатору злочинної групи. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.