У ПОЧАЄВІ ЗГОРІВ БУДИНОК БІЙЦЯ АТО, БО У ПОЖЕЖНИКІВ… НЕ БУЛО ВОДИ

 У Почаєві з вини пожежників згорів приватний будинок учасника АТО. Це стверджують очевидці та місцеві мешканці.

 27 серпня в Почаєві, в самий розпал паломництва до Свято-Успенської Лаври, коли в місті перебували тисячі паломників, дотлівав людський маєток, пишуть «Тернополяни». На вулиці було доволі спекотно, що лише ускладнювало ситуацію. А пожежні розрахунки, як виявилось, не мають чим гасити пожежу. Води немає, техніка або несправна, або недоукомплектована і люди гасили пожежу чим могли. МНСники лише розводили руками.

Через дві години після початку пожежі з Кременця вдалося “випросити” пожежний автомобіль. Але то вже було запізно, бо хата на той час уже дотлівала. Отже, з вини любителів помпезних звітів і керівництва Почаївської пожежної частини родина, між іншим, учасника АТО І. Горевича, котрий уже більше року перебуває на Сході без ротації, опинилась на попелищі.

На 3 вересня депутати Почаївської міськради скликають сесію, на котру запрошують всіх причетних до трагедії чиновників, щоб змусити відшкодувати потерпілій родині завдані збитки. Адже, якби пожежні приїхали вчасно і в машинах , котрих, до-речі, на Почаїв є лише дві, була вода і піна, будинок вдалося б врятувати.


Повернутися
02.09.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.