НА МОНАСТИРИЩИНІ РОЗШУКУЮТЬ ОДНОГО З КРАДІЇВ МОТОЦИКЛУ

Із заявою про крадіжку звернувся у Монастириський райвідділ міліції мешканець села Бертники. У чоловіка невідомі з нежилого господарства викрали мотоцикл “МТ-10″. Транспорт старий, але суму збитків потерпілий оцінив в 2500 гривень.

За словами начальника Монастириського райвідділу міліції Андрія Гожія, відповідно до проведених слідчо-оперативних заходів вони з’ясували, що до злочину причетні два безробітних жителів Монастириська, 1987 та 1975 років народження.

Старший із крадіїв уже притягувався до кримінальної відповідальності і півроку тому звільнився з місць позбавлення волі. Його напарник раніше проблем із законом не мав.

Крадії знали, що власник мотоцикла використовує помешкання, як дачу і приїздить туди лише на вихідні.

Викрадений двоколісний транспорт був без акумулятора. Чоловіки його розібрали та намагалися розпродати по запчастинах. Коли дізналися, що їх розшукує міліція, колеса та бак викинули в річку. Наразі правоохоронці піймали одного із злодіїв. Іншого розшукують.

Подія внесена до єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 289 частина 2 – незаконне заволодіння транспортним засобом. Триває слідство.


Повернутися
26.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.