З МИРУ ПО НИТЦІ — ЧОРТКІВЧАНАМ БРАМА

Нещодавно в замку Гольських, що в Чорткові, урочисто відкрили і освятили вхідну браму. Активні молоді чортківчани, які напередодні організували вуличний кінотеатр «Фортеця кіно», аби зібрати необхідну суму на придбання брами, нарешті досягнули своєї мети, але обіцяють на цьому не зупинятися.

Допомога чортківському замку, пише «Терен», це той випадок, коли недосяжних вершин немає, а спільною працею та зусиллями можна не лише допомогти пам’ятці архітектури, а й місту і, у перспективі, - Україні. Здавалося, хіба молоді студенти зможуть «нашкребти» 8 тисяч гривень, аби виконати свою маленьку, але вартісну мрію, - подарувати замку в рідному місті вхідну браму? Але все стає можливим завдяки наполегливості та жертовності.

«Фортеця кіно» - вуличний кінотеатр просто неба на подвір’ї замку, метою і задумом якого було зібрати отих самих 8 тисяч. У чортківському замку провели два кінопокази фільмів вітчизняного виробництва: «Той, хто пройшов крізь вогонь» та «Іван Сила». Додатково «крутили кіно» і в замку у Збаражі, де провели лише один сеанс. Покривши всі організаційні витрати, вдалося зібрати 7,5 тисяч гривень, які одразу передали столяру Миколі Гаєвському, який і виготовив браму.

 Хлопці розповідають, що чимало допомоги було і з боку дирекції замку, а саме від Володимира Грицика, який підтримав ініціативу молоді і допомагав матеріалами.

Під час урочистого освячення брами всім, хто підтримав молодіжну ініціативу, вручили символічні подяки на згадку про добру справу, а саме: вищезгаданому директору замку Гольських Володимиру Грицику, директору НЗ «Замки Тернопілля» Анатолію Маціпурі, дирекції та колективу пабу «Сова», де всі охочі могли придбати квитки на кіносеанси, директору ЗОШ № 6 Ігорю Юрчишину, який надав проектор для показів, і колективу Білівського Будинку культури, який допоміг з колонками.

«Восени хочемо зробити хоча б ще один показ. Найімовірніше, що це буде фільм «Хайтарма», але наразі ще не маємо дозволу, тому нічого точно повідомити не можу», - розповів «Терену» один з ініціаторів «Фортеці кіно»  Степан  Гречківський.

 Позаду чимало зробленої роботи, а ще більше чекає попереду. Степан розповідає, що на цьому їхня діяльність не припиниться, бо планів є ще чимало. А «Фортеця кіно» буде й надалі.


Повернутися
26.08.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...