ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №31
З Днем народження України вас, друзі! Не кажу "з Днем Незалежності", бо незалежність ми виборюємо зараз. У 1991 році ми отримали її в кредит з відстрочкою виплати... Україна ще не належить нам, як не є нашою квартира, за яку не виплачено кредит. Але вона буде нашою.
Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через кров, піт, мозолі, могили... Не на параді, і не в парламенті. В окопах донецького степу... Саме там — на кордоні України — і пропоную проводити парад до Дня Незалежності в усі наступні роки. І військова техніка була б саме там, де їй і місце.
24 роки тому ніхто б не повірив, що у нас буде війна з "братньою" Росією, Крим буде захоплений "братьями", а на Донбасі "братья" убиватимуть наших хлопців... Сьогодні ми здобули Батьківщину і втратили кращих з її синів. Ми дізналися, чого вартий "братський народ" і заплатили за цю істину неймовірну ціну. Ми продовжуємо жахати навколишній світ користолюбством можновладців і, одночасно, дивуємо Господа Бога героїзмом і терпінням наших людей. І ми обов’язково станемо цивілізованою демократичною країною! Я абсолютно впевнений в цьому.
Незалежність - дуже дорога штука... Але вона УЖЕ є у нас!
Для мене День Незалежності є днем вдячності і надії. Вдячності тим людям, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, дістають приціли, приносять воду і шкарпетки, переходять з принципів на українську, не падають духом і не дають іншим, ризикують, не мовчать, мовчать, коли слова на шкоду, групуються, тягнуть гуртом, вірять…
Бо з Вами таки є надія, що колись ще свято буде на 100% святом Суверенної держави
← Повернутися
