ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №31

З Днем народження України вас, друзі! Не кажу "з Днем Незалежності", бо незалежність ми виборюємо зараз. У 1991 році ми отримали її в кредит з відстрочкою виплати... Україна ще не належить нам, як не є нашою квартира, за яку не виплачено кредит. Але вона буде нашою.

Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через кров, піт, мозолі, могили... Не на параді, і не в парламенті. В окопах донецького степу... Саме там — на кордоні України — і пропоную проводити парад до Дня Незалежності в усі наступні роки.  І військова техніка була б саме там, де їй і місце.

  24 роки тому ніхто б не повірив, що у нас буде війна з "братньою" Росією, Крим буде захоплений "братьями", а на Донбасі "братья" убиватимуть наших хлопців...   Сьогодні ми здобули Батьківщину і втратили кращих з її синів. Ми дізналися, чого вартий "братський народ" і заплатили за цю істину неймовірну ціну. Ми продовжуємо жахати навколишній світ користолюбством можновладців і, одночасно, дивуємо Господа Бога героїзмом і терпінням наших людей. І ми обов’язково станемо цивілізованою демократичною країною! Я абсолютно впевнений в цьому. 

Незалежність - дуже дорога штука... Але вона УЖЕ є у нас!

  Для мене День Незалежності є днем вдячності і надії. Вдячності  тим людям,   які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, дістають приціли, приносять воду і шкарпетки, переходять з принципів на українську, не падають духом і не дають іншим, ризикують, не мовчать, мовчать, коли слова на шкоду, групуються, тягнуть гуртом, вірять…

Бо з Вами таки є надія, що колись ще свято буде на 100% святом Суверенної держави


Повернутися
25.08.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.