«ВБИВЦЯ» - У КЕЛИХУ...

ПОМІРНЕ СПОЖИВАННЯ ВИНА МОЖЕ БУТИ КОРИСНИМ, АЛЕ ЯК ЗНАЙТИ ТУ «ЗОЛОТУ СЕРЕДИНУ»?

Один келих вина так само шкідливий, як і три склянки горілки, вважає керівник Департаменту охорони здоров’я Великої Британії Дункан Селбі. Бо рано чи пізно викликає алкогольну залежність. Не секрет, що багато людей не бачать жодної проблеми в тому, аби випити по келиху вина наприкінці робочого дня. Але мало хто усвідомлює, скільки він насправді випиває. Це комплексна проблема, яка пов’язана з тим, що останнім часом середній розмір келиха для вина помітно... збільшився.

Дункан Селбі називає алкоголь «тихим убивцею», і з сумом констатує: у Британії з 1970-х років рівень захворювань, пов’язаних із розпиванням спиртних напоїв, зріс на 500%. «Це третя причина смертності серед людей працездатного віку», — цитує слова очільника Департаменту видання The Daily Mail . Зокрема, тільки в Британії та Фінляндії (якщо брати європейські країни) простежується зростання кількості пацієнтів із хворобами печінки.
Тож медики і вчені закликають до помірного споживання вина. Цей напій, вважають вони, корисний для судин і серця. Зокрема, вино підвищує рівень «хорошого» холестерину (ліпопротеїнів високої щільності). За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, помірне споживання вина — це 0,2 літра для жінок і 0,3 літра для чоловіків не більше п’яти разів на тиждень.


Повернутися
22.08.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...