ЗДОРОВІШАЄМО?!

Жителі Тернопільщини почали менше звертатися у лікарні.
 Люди на Тернопільщині почали відвідувати медичні заклади рідше. Від  початку року  зменшилася кількість звернень на 120 тисяч, у порівнянні з попереднім півріччям минулого року.   
Зараз в департаменті охорони здоров’я пріоритетним є розвиток денних стаціонарів. «Набагато зменшилось відвідування на амбулаторному підрозділі. Також хворі не достатньо використовують ліжко-день. Зараз стоїть питання про реорганізацію та оптимізацію ліжкового фонду», – розповів виконувач обов’язків директора охорони здоров’я ОДА Віктор Овчарук.
На його думку, погана відвідуваність лікарень жителями області пов’язана із тим, що люди не дбають про своє здоров’я та звертаються до медичних закладів, коли хвороба уже загострюється.
Також Віктор Овчарук зазначив, що в області є великі резерви ліжкового фонду: «По області відсоток ліжок складає 84,5%, а по Україні в середньому 7,4. Зараз ми маємо 9048 ліжок при населенні в області 1 мільйон 66».
До слова, 30% від усього ліжкового фонду області виділено для надання допомоги учасникам АТО.


Повернутися
22.08.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...