СОКІЛ З ВІЙСЬККОМАТУ “ЗАЛЕТІВ” НА ХАБАРІ

Капітан Сокіл з тернопільського обласного військового комісаріату майже за 6 тисяч гривень мав допомогти “відкосити” від мобілізації.   Військовий комісар Тернопільського обласного військового комісаріату, полковник Володимир Катинський вважає, що винні люди, бо вони дають хабарі.
– 15 серпня співробітниками УСБУ в Тернопільськоі області під час отримання хабаря в розмірі 6 000 грн. затриманий офіцер Тернопільського міського військкомату, – йдеться на сторінці військкомату.
Капітан Сокіл працював на посаді старшого офіцера відділення обліку та бронювання сержантів, солдат запасу з лютого 2015 року, – пише ternopil.te.ua.
–  Всі злочинці мають нести покарання. І де би він не працював, чи це у Збройних Силах, чи у структурі медичній, чи у вищих силових структурах, чи то у законодавчій чи виконавчій владі. Ви, громада, порушуєте, коли ви даєте ці хабарі. Не давайте! Є багато шляхів – офіційних, для вирішення питання, а не давання хабарів лікарям, працівникам військових комісаріатів, іншим силовикам, які так само, ніби, спромагаються ухилити чи допомогти в ухиленні від виконання свого конституційного обов’язку. Не давайте, люди, і вони не будуть брати! Не провокуйте, – повідомив військовий комісар Тернопільського обласного військового комісаріату, полковник Володимир Катинський.


Повернутися
22.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.