СПІВМЕШКАНЕЦЬ МАТЕРІ РІК ГВАЛТУВАВ 11-РІЧНУ ПАДЧЕРИЦЮ

З заявою про злочин до працівників міського відділу внутрішніх справ звернулася 35-річна мешканка обласного центру. Жінка повідомила, що її 32-річний співмешканець знущався над 11-річною донькою. Чоловік примушував дитину задовольняти свою статеву пристрасть.
Правоохоронці оперативно з’ясували усі обставини злочину. Як розповів начальник міського відділу внутрішніх справ Петро Гукалюк, підозрюваний у скоєнні злочину є громадянином Грузії. До обласного центру чоловік приїхав у пошуках заробітку. Невдовзі познайомився з тернополянкою. Жінка вже виховувала двох дітей, а згодом у пари народилося третє маля. Співмешканець часто залишався удома з дітьми, а мати навіть уявити не могла, що впустила до хати збоченця.
Як встановили під час розслідування правоохоронці, її малолітня донька стала потерпати від знущань вітчима ще з минулої осені. Чоловік силою примушував дитину задовольняти свою статеву пристрасть, постійно залякував дівчинку, аби та нічого не розповіла матері. Боячись побоїв, малолітня дитина мовчки терпіла усі знущання дорослого. Однак згодом вона наважилася розповісти про насильство сусідці, а та одразу повідомила приголомшливу новину матері дівчинки. Жінка звернулася за допомогою до правоохоронців.
  Правоохоронці звернулися з клопотанням до суду, щодо обрання для підозрюваного запобіжного заходу- взяття під варту. Тривають слідчі дії.


Повернутися
16.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.