СПІВМЕШКАНЕЦЬ МАТЕРІ РІК ГВАЛТУВАВ 11-РІЧНУ ПАДЧЕРИЦЮ

З заявою про злочин до працівників міського відділу внутрішніх справ звернулася 35-річна мешканка обласного центру. Жінка повідомила, що її 32-річний співмешканець знущався над 11-річною донькою. Чоловік примушував дитину задовольняти свою статеву пристрасть.
Правоохоронці оперативно з’ясували усі обставини злочину. Як розповів начальник міського відділу внутрішніх справ Петро Гукалюк, підозрюваний у скоєнні злочину є громадянином Грузії. До обласного центру чоловік приїхав у пошуках заробітку. Невдовзі познайомився з тернополянкою. Жінка вже виховувала двох дітей, а згодом у пари народилося третє маля. Співмешканець часто залишався удома з дітьми, а мати навіть уявити не могла, що впустила до хати збоченця.
Як встановили під час розслідування правоохоронці, її малолітня донька стала потерпати від знущань вітчима ще з минулої осені. Чоловік силою примушував дитину задовольняти свою статеву пристрасть, постійно залякував дівчинку, аби та нічого не розповіла матері. Боячись побоїв, малолітня дитина мовчки терпіла усі знущання дорослого. Однак згодом вона наважилася розповісти про насильство сусідці, а та одразу повідомила приголомшливу новину матері дівчинки. Жінка звернулася за допомогою до правоохоронців.
  Правоохоронці звернулися з клопотанням до суду, щодо обрання для підозрюваного запобіжного заходу- взяття під варту. Тривають слідчі дії.


Повернутися
16.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...