20 лютого день Небесної Сотні

В Україні щорічно 20 лютого вшановуватимуть День Героїв Небесної Сотні.

Відповідний указ “Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні” президент Петро Порошенко підписав 11 лютого, повідомляє його прес-служба.

У повідомленні сказано, що громадяни, які віддали своє життя під час подій на Майдані, захищали “ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України”.

Кабміну доручено із залученням громадськості розробити та затвердити план заходів, передбачивши творення у Києві музею Революції гідності, проведення пошукових робіт щодо збирання документальних, фото-, відео- та інших матеріалів, які ви світлюють ці події.


Повернутися
19.02.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.