ПОКИ ХАТУ БУДУВАВ, 20 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ УКРАВ

Житель одного з сіл Збаразького району Тернопільської області, аби вберегти свої заощадження від злочинних посягань, замурував їх у фундамент будинку. Але навіть такі неординарні заходи безпеки не вберегли його фінанси. Міліціонери з’ясували, що «скарб» під час виконання будівельних робіт знайшов і присвоїв найманий працівник.
Про крадіжку 20 тисяч доларів збаразьких міліціонерів повідомив 55-річний житель району. Чоловік розповів, що на його господарстві зараз тривають будівельні роботи, у ході яких, вочевидь, працівник виявив схованку із кругленькою сумою. Злодій гроші присвоїв, а дірку в фундаменті, аби не кидалася у вічі, заново замурував.
У ході слідства міліціонери підтвердили, що до крадіжки дійсно причетний односельчанин потерпілого, який допомагав йому із будівництвом. Чоловік раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, але встояти перед спокусою швидко розжитися дармовими гроша не зміг.
За словами крадія, гроші він знайшов випадково. Від фундаменту господарського будинку відвалився шматок, у ніші, яка утворилася, він і знайшов дві тисячі американських доларів.
З чужих коштів крадій встиг витратити лише півтори тисячі доларів, решту він повернув власнику.
Неочікуване везіння обернулося для найманого працівника кримінальною відповідальністю.   Санкція статті передбачає покарання у вигляді  позбавленням волі на строк від трьох до шести років.


Повернутися
15.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...