ПОКИ ХАТУ БУДУВАВ, 20 ТИСЯЧ ДОЛАРІВ УКРАВ

Житель одного з сіл Збаразького району Тернопільської області, аби вберегти свої заощадження від злочинних посягань, замурував їх у фундамент будинку. Але навіть такі неординарні заходи безпеки не вберегли його фінанси. Міліціонери з’ясували, що «скарб» під час виконання будівельних робіт знайшов і присвоїв найманий працівник.
Про крадіжку 20 тисяч доларів збаразьких міліціонерів повідомив 55-річний житель району. Чоловік розповів, що на його господарстві зараз тривають будівельні роботи, у ході яких, вочевидь, працівник виявив схованку із кругленькою сумою. Злодій гроші присвоїв, а дірку в фундаменті, аби не кидалася у вічі, заново замурував.
У ході слідства міліціонери підтвердили, що до крадіжки дійсно причетний односельчанин потерпілого, який допомагав йому із будівництвом. Чоловік раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, але встояти перед спокусою швидко розжитися дармовими гроша не зміг.
За словами крадія, гроші він знайшов випадково. Від фундаменту господарського будинку відвалився шматок, у ніші, яка утворилася, він і знайшов дві тисячі американських доларів.
З чужих коштів крадій встиг витратити лише півтори тисячі доларів, решту він повернув власнику.
Неочікуване везіння обернулося для найманого працівника кримінальною відповідальністю.   Санкція статті передбачає покарання у вигляді  позбавленням волі на строк від трьох до шести років.


Повернутися
15.08.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.