«Бабло» на село

Рада обласного конкурсу проектів розвитку місцевого самоврядування запропонувала збільшити фінансування та доповнити напрямки, за якими розробляють проекти. Про це повідомляє сайт Тернопільської обласної ради.

13 лютого відбулося засідання ради обласного конкурсу проектів розвитку місцевого самоврядування у Тернопільській області. Члени ради обговорили основні напрямки, за якими будуть розробляти та подавати проекти. Загалом їх є 14.

На засіданні запропонували включити до списку і такий пункт як ремонт комунальних доріг. Також присутні підтримали пропозицію першого заступника голови обласної ради, голови ради обласного конкурсу проектів розвитку місцевого самоврядування Сергія Тарашевського збільшити удвічі
фінансування, що надає для реалізації проектів обласна рада.

На засіданні погодилися змінити коефіцієнт співфінансування для сільських рад: від загальної вартості проекту 75% надаватиме обласна рада, 25% – сільська. Для районних і міських рад, які подаватимуть проекти та виграють їх, цей коефіцієнт не змінився – 50 на 50.

Запропоновані радою обласного конкурсу проектів зміни винесуть для затвердження на сесії обласної ради. Члени ради обласного конкурсу також наголосили на низькій активності органів місцевого самоврядування щодо участі у конкурсі та визначили пріоритетні напрямки роботи з його популяризації та розширення просвітницько-інформаційної роботи. Нагадаємо, програмою передбачили 3,7 мільйона гривень на проекти розвитку місцевого самоврядування. Подавати проекти можуть сільські, селищні, міські та районні ради області. Серед основних напрямків, за якими
розробляють та подають проекти: впровадження енергозберігаючих і енергоефективних технологій на об’єктах соціальної та житлово-комунальної сфери, реконструкція, модернізація вуличного освітлення, сприяння організації будинків сімейного типу, освітнє, наукове та інформаційне забезпечення розвитку місцевого самоврядування тощо.


Повернутися
19.02.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...