БУБЕН, СКРИПКА І ЦИМБАЛИ, АБО ЯК ТЕРНОПІЛЬСЬКІ МУЗИКИ ВОЯКІВ АТО РОЗВАЖАЛИ

Тернопільські волонтери підготували для наших бійців  в зоні АТО мистецький сюрприз – у свою чергову поїздку до найгарячіших районів Донбасу тернополяни відправились разом з артистичним десантом.Про це повідомив  прес-секретар і координатор волонтерської групи, громадської організації “Схід та Захід єдині” Ігор Крочак.
У музичному поході зоною АТО взяли участь творчий колектив Дрогобицького державного музичного училища ім. В. Барвінського «Барви Карпат» під керівництвом заслуженого артиста України Андрія Максимова, автор та виконавець з Могилів-Подільського Іван Гаврищук, та, власне, організатор туру, співачка і волонтер з Борщева Любов Чернецька.
На Артемівському напрямку митецька група упродовж кількох днів дала понад десяток концертних виступів для військовослужбовців, які боронять країну від розповзання озброєних Росією бандформувань чи знаходяться на лікуванні у місцевих медичних закладах.
У виконанні музик буковинські мотиви, гуцульські, бойківські і лемківські пісні, авторські та сучасні популярні композиції неодмінно знаходили позитивні та радісні відгуки в серцях воїнів. І вже за кілька хвилин від початку концерту українські хлопці – і юнаки, і дідусі – полишивши в стороні загартовану війною суворість характерів, підспівували артистам та пускались з ними в танок.
Часто запланований час концертів музиканти вимушені були продовжувати чи не удвічі, щоб під шквал оплесків одну за одною виконати улюблені пісні воїнів. Серед захисників Вітчизни також знайшлось чимало артистів, які своїми пісенними чи музичними виступами гармонічно доповнювали концертну програму гостей.
– Усі ми були приємно вражені теплою та щиро реакцією військової аудиторії на наші виступи, – поділилась враженнями організатор туру Любов Чернецька. – Хлопці відверто зізнавались, що потребують сьогодні саме таких, музично-артистичних візитів з мирної частини України. І пообіцяли, що стоятимуть до останнього, лиш би вберегти від ворожої навали такий неповторний, багатий на таланти рідний край.
Вона також запевнила, що волонтерський рух і надалі докладатиме усіх зусиль, щоб допомогти нашим воїнам на Донбасі, як в питаннях матеріального забезпечення, так і щодо духовної підтримки бойового настрою захисників України.


Повернутися
31.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...