СІЛЬСЬКА ВЧИТЕЛЬКА - НАЙКРАЩА В УКРАЇНІ

Вчитель історії Борщівської ЗОШ І-ІІІ ступенів  Лілія Волянюк  перемогла у Всеукраїнському конкурсі розробок уроків «18.05. Право на пам’ять» – про це повідомив відділ освіти, молоді та спорту Лановецької райдержадміністрації.
У березні – травні 2015 року Центр громадянської просвіти «Альменда», з метою збереження історичної пам’яті, громадянського виховання, національного примирення та суспільного розвитку, провів Всеукраїнський конкурс розробок уроків «18.05. Право на пам’ять». Конкурс був присвячений вшануванню початку депортації кримських татар та представників інших народів з території Криму.
Увазі оргкомітету Конкурсу було представлено 102 роботи з усіх регіонів України. Із них до участі допущено 73 розробки уроків семи десяти шести  вчителів (деякі розробки представили по два вчителя ).
Оргкомітетом та представниками журі були визначені основні критерії оцінювання робіт та кількість балів (6 критеріїв по 10 балів кожний). Всього робота мала можливість набрати 60 балів.


Повернутися
31.07.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...