ЛЕМКІВ БАВИТИМУТЬ КОЗАКИ!

НА «ЛЕМКІВСЬКІЙ ВАТРІ» ВИСТУПИТЬ ГУРТ «KOZAK SYSTEM”

Щороку на початку серпня  в урочище Бичова, що біля Монастириська повертається життя, з його власною, неповторною атмосферою. Саме тут на унікальний фестиваль «Лемківська ватра» збираються тисячі активістів лемківських осередків не лише з Тернопілля, а й Львівщини,   Івано-Франківщини, Польщі, Словаччини, Сербії та інших регіонів, де компактно проживають представники цієї етнічної меншини.
Виселені після Другої світової війни із прадідівських земель, лемки намагаються зберегти залишки власної тотожності в Україні. Як кажуть самі лемки, з їх величезної жури за гірською батьківською землею народилася ідея організації фестивалю «Лемківська ватра». Лемківська ватра палала уже 15 разів, і тільки торік урочище Бичова пустувало —у зв’язку з тими трагічними подіями в країні, розповідає голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович, вирішили тоді фестиваль не проводити.
— Відверто кажучи, сумнівалися, чи проводити й тепер, адже такого задоволення та морального піднесення від проведення фестивалю, як у попередні роки, через нинішні події в Україні немає, — додає Олександр Іванович. — Але за усі роки проведення фестивалю  почалося потужне відродження лемківської культури, створилися сотні колективів. Якщо  загальмувати  процес — хтозна, чи вони збережуться…
Формат проведення цьогорічного фестивалю дещо відрізнятиметься від попередніх, розповідає Олександр Венгринович: «Щороку у перший день фестивалю дзвонили усі церковні дзвони в Монастириську — так «Дзвони Лемківщини» будили усіх, щоб люди побачили велику театральну хочу, яка розпочинала фестиваль. Цього року її не буде, натомість — театральні дійства біля пам’ятника Шевченку, біля пам’ятного знака Жертвам депортації, а також покладання квітів у сквері Матері Божої на честь загиблих в АТО та Небесної Сотні. Потім — спогади про 70-річчя депортації та патріотичні пісні лемків. На фестивалі буде знаменитий ансамбль з Польщі «Кичера», який об’їхав весь світ, приїдуть виконавці з Донеччини і села Переможне на Луганщині, буде і улюблений багатьма гурт«Kozak System” . Загалом з-поза меж області до нас приїдуть близько 30 колективів. Люди з Америки, Португалії, Іспанії та Словаччини спеціально беруть відпустки, щоб приїхати на наш фестиваль і виступити. До речі, «Дзвони Лемківщини» дали поштовх проведенню фестивалю лемківської культури в Іспанії!
 На імпровізованій сцені під відкритим небом звучатимуть вітальні промови та відбувається надзвичайно колоритний концерт митців, які виконують твори лемківської спадщини. Також   розгорнеться виставка декоративно-прикладного мистецтва, на «Дитячі ватрочці» відбудуться розважальні програми для дітей. Кожен знайде щось для душі.
Головне дійство - запалювання ватри. Біля полум’я до ранку не вщухатимуть розмови, спогади, оповіді і немає краю пісням. Тож об’єднаймось гуртом довкола лемківського вогнища!


Повернутися
30.07.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.