НА ЛАНОВЕЧЧИНІ БАТЬКО ЗАРІЗАВ РІДНОГО СИНА

Ще одна трагедія, яка не вкладається у рамки людської свідомості, сталася із 25-річним Володимиром, жителем села Великі Куськівці. Односельчани розповідають, що батько Володимира прийшов додому у стані алкогольного сп’яніння та розпочав сварку із дружиною, піднімаючи на неї руку. Син Володимир втрутився, захищаючи матір і відтягнув батька. Після цього нетверезий чоловік вхопив у руки ніж і кинувся на сина, наздоганяючи його на подвір’ї, а тоді наніс смертельний удар у груди. Врятувати життя молодого чоловіка не змогла ні сільська фельдшерка, ні швидка допомога.
Приголомшує те, що це все вчинив рідний батько, а у Володимира залишилась вагітна дружина, яка у ці дні мала народити йому немовля.
Як повідомив перший заступник начальника лановецької міліції Руслан Гайдаров, про вчинення злочину батько повідомив сам, зателефонувавши до чергової частини райвідділу. Слідчо-оперативна група виїхала на місце вбивства.
Правоохоронці затримали 50-річного підозрюваного. Вирішується питання про обрання йому міри запобіжного заходу.


Повернутися
30.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.