ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №26

Як часто ви чули чи вживали фразу: «Такі ми вже, українці, є, така наша ментальність»… Бувало, чи не так? Проаналізуймо найкращі прояви нашої етнічної ментальності — прислів’я та приказки.  Українцям притаманно чубитися за владу, тому що «де два українці – там три гетьмани». З іншого боку, нам не вистачає єднання та відповідальності, тому що всі звикли, що «моя хата з краю». Економічну конкуренцію ми підсвідомо трактуємо за формулою: «щоб у сусіда хата згоріла». Приказки «то ся зробить» ,  «якось воно буде» демонструє нерішучість та відсутність цілеспрямованості – риси, які так необхідні для реформ та якісних змін. Хаос національної політики також проростає з ментальності.
Та й взагалі, менталітет - річ зручна. Він дає його носіям алібі для всякого роду свинства. Виходить, що якщо ти - француз, то ти зі спокійною совістю можеш зраджувати дружині. Якщо грек - можеш не платити податки. Якщо англієць - можеш йти не прощаючись (грекам  пощастило більше))).  Якщо циган - можеш красти. Схоже, саме так міркують люди, які у відповідь на конструктивну критику розводять руками зі словами «Ну, такий у нас менталітет»...
Люди, котрі часто посилаються на менталітет, найчастіше не усвідомлюють, наскільки крихка і непостійна річ цей самий менталітет.  Краща якість людини - це здатність вдосконалюватися.
Наші недоліки — це продовження нашої гідності. І виживуть саме ті вади, які призведуть до нашого «економічного дива» (так, як канадійські українці, незважаючи на свій «менталітет», допомогли створити в Канаді одну з найпотужніших економік світу). «Скраєхатство»  допоможе нам освоїти нові землі, «тригетьманство» сприятиме лібералізації.
Позитивний приклад страшенно заразливий.


Повернутися
23.07.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.