ЛІС РУБАЮТЬ. КУДИ ТРІСКИ ЛЕТЯТЬ?

ЯК МОРАТОРІЙ НА ЕКСПОРТ ЛІСУ ЗАЧЕПИТЬ ТЕРНОПІЛЬЩИНУ

Закон про 10-річний мораторій на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді підписав 7 липня 2015 року президент Петро Порошенко. А поміж тим сировину з Тернопілля продають навіть у лісисті Білорусь, Польщу та Румунію, повідомляють в головному управлінні статистики в області.


Йдеться про те, що заборонять вивозити з України “лісоматеріали у вигляді необробленої деревини, а саме ліс круглий у вигляді колод, стовпів, з транспортною вологістю більш як 22 %; пиломатеріали товщиною понад 70 міліметрів з транспортною вологістю більш як 22 %”, – читаємо у підписаному документі.
  Незважаючи на те, що левова частка необробленої деревини, яку експортують з України, походить з інших регіонів, у Тернопільської області і в цьому випадку таки є свій рахунок. Приміром, тільки протягом січня-травня 2015-го від нас експортували в Австрію, Бельгію, Італію, Німеччину, Польщу, Румунію, Словаччину, Чехію й Туреччину паливної деревини на 1,5 млн доларів, у тому числі у вигляді колод, на 1,42 млн доларів, йдеться в офіційній статистиці, яку видання «20 хвилин» отримало від відділу статистики зовнішньої торгівлі та енергетики головного управління статистики в області.
“Лісоматеріали необроблені” з області протягом січня–травня експортували на 873 тис. доларів. Везуть їх у Білорусь, Естонію, Литву, Польщу, Румунію та Китай.
Але й це ще не все. Бо ж із Тернопілля протягом вказаного періоду вивозили також “Лісоматеріали розпиляні або розколоті уздовж”. Їх пішло на експорт 1,238 млн доларів, засвідчує офіційна статистика від вказаного управління. Географія експорту цього пункту ще ширша. Адже йдеться про Білорусь, Молдову, Бельгію, Болгарію, Боснію і Герцеговину, Естонію, Іспанію, Італію, Литву, Нідерланди, Німеччину, Польщу, Румунію, Сербію, Словаччину, Угорщину, Францію, В’єтнам і навіть Палестину.
Порівняно менше вивозили від нас пиломатеріалів – на 218 тис. доларів. Їх експортували до Азербайджану, Молдови, Данії, Іспанії, Німеччини, Польщі та Румунії.
Якщо додати тільки названі пункти експорту, то вийде 3,371 млн доларів. До прикладу, за січень–травень із Тернопільщини експортували за кордон дерев’яних меблів на 393,1 тис. доларів.
Виглядає, що наша область стала сировинним додатком навіть для лісистих Білорусі, Румунії та Польщі, котрі везуть до нас вже готові меблі. Ці країни бережуть свій ліс, а не продають дешеву “чорнову” деревину. Про різницю у ставленні до лісів можна переконатися, зрештою, просто поглянувши на карти Google або карти національних парків. Коли у сусідів вони йдуть компактними масивами, то у нас – штучно поділені на дрібні діляночки зі зручними заїздами для лісовозів поміж ними.


Повернутися
23.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...