ЗМІНЯТЬ ТАНКИ НА РОВЕРИ

ДЕМОБІЛІЗОВАНІ БІЙЦІ АТО ЗІ ВСІЄЇ УКРАЇНИ ПРОЇДУТЬ ТЕРНОПОЛЕМ НА ВЕЛОСИПЕДАХ

Цими вихідними Тернопіль стане транзитним містом, через яке на велосипедах проїдуть демобілізовані бійці АТО у рамках благодійного велопробігу “Захід-Схід”.
Благодійний велопробіг, організований Київською міською спілкою ветеранів АТО та демобілізованими бійцями, які повернулися з території Донецької та Луганської областей,, покликаний, передусім, об’єднати Україну. Адже за 40 днів велосипедисти планують подолати близько 2000 км із крайнього на Заході міста Чоп, що у Закарпатської області, до найсхіднішого - смт. Мелове Луганської області. Також організатори та усі, хто бажає долучитися до велопробігу, звертають увагу на потреби людей, яких торкнулася війна, збираючи кошти для поранених військовослужбовців.
Стартував велопробіг 16 липня у Чопі, вже цими вихідними, 25 та 26 липня, він перетне Тернопільщину. Завершити благодійний веломарафон планують 24 серпня, на День незалежності України. Всього у планах маршруту - 31 місто.
Приєднатися до велопробігу може кожен. Запрошують і демобілізованих бійців та людей із обмеженими можливостями. Для таких організатори нададуть спеціальні три- та чотириколісні велосипеди.


Повернутися
23.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...