СЕЛЯНИ ЗАРОБЛЯТЬ ВДВІЧІ БІЛЬШЕ НА МОЛОЦІ

Нещодавно Верховна Рада України, в першому читанні, прийняла довгоочікуваний для українського сільського господарства законропроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного регулювання закупівельної ціни на молоко та підтримки села».
 В ньому йдеться про те, що мінімальна вартість однієї літри молока відтепер буде чотири гривні, а це вдвічі більше попередньої ціни.
Депутати наголошують на необхідності прийняття цього надважливого рішення, адже, сьогодні основним видом діяльності більшості сільського населення – є особисте с/г господарство та дрібне фермерство. Це дозволяє селянам отримувати мінімум вдвічі більші доходи для життя в умовах економічної кризи та відсутності робочих місць в селах.
Нині, роздрібні ціни молока в торгових точках, в 3-5 разів перевищують закупівельні ціни, а витрати на утримання худоби, паливно-мастильних матеріалів, добрив та кормів, постійно зростають.
Таким чином, цей законопроект дозволяє мешканцям сільської місцевості отримати вдвічі більші доходи.


Повернутися
23.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...