РЕКОРДНА ПРОЩА!

 

ЗА МИР ДЛЯ УКРАЇНИ У ЗАРВАНИЦІ МОЛИЛИСЯ 120 ТИСЯЧ ПРОЧАН

Тисячі вірян минулих вихідних у Зарваниці просили у Господа миру та спокою для України. Загалом на прощі побували українці із різних областей, в тому числі з Донеччини. Як сказав Тернопільсько-Зборівський митрополит Василь Семенюк, цього року відвідали святе місто 120 тисяч прочан, які добиралися, як власним транспортом, так і пішою ходою.

Рекордна кількість прочан із різних куточків країни здолали сотні кілометрів пішки, аби поклонитися чудотворній іконі Богородиці та напитися святої води з цілющого джерела.
Цьогорічна проща була присвячена святкуванню 150-річчя з дня народження митрополита Андрея Шептицького та молитві за мир в Україні. У ній взяли участь військовослужбовці, волонтери, родини бійців, які перебувають у зоні АТО та близькі загиблих.
У Зарваницю прибули понад сто парафіян з Одеси. За словами їх настоятеля отця Миколи Слободяна, чимало людей приїхали на Західну Україну із вдячності, адже знають, що багато хлопців звідси захищають нашу країну на Сході.
– Сьогодні тут ми відчуваємо, що Бог нас не залишає. Ми можемо молитися, вірити, а ще потрібно щоденно працювати над собою і робити свій вклад у розбудову нашої держави, – додав священик.
Під час прощі у святому місці можна було зустріти людей різних національностей, віросповідання, віку. Кожен знаходить тут щось для себе та поринає в особливу атмосферу духовності, щирості та Божої благодаті. Завітали у Зарваницю і паломники зі Сходу.
Разом із друзями прочани проїхали сотні кілометрів, аби поклонитися святим місцям на Західній Україні і об’єднатися у спільній молитві.
У Богослужінні взяли участь Блаженніший Святослав та близько 300 священиків. На паломництво прибули духовні отці з Канади, США та Італії, які висловили слова підтримки і солідарності з українським народом.
На початку урочистої літургії військові випустили в небо білих голубів, які символізують мир в Україні.
Під час прощі освятили каплицю-пам’ятник св. Юрія Переможця на честь Героїв Небесної Сотні та воїнів, які загинули під час АТО. У каплиці встановлено меморіальний знак з екраном, на якому в інтерактивному форматі під час набору літер відображаються прізвища, імена з невеличкою біографічною довідкою про загиблих Героїв. Загалом, тут буде інформація про більше, ніж 2,5 тисячі осіб. «Каплиця не має аналогів в Україні, – наголосив Степан Барна. – Це є свідченням того, що ми пам`ятаємо подвиг кожного, хто віддав своє життя заради України».
«Сьогодні багато наших Героїв зникли безвісти, і ніхто не знає, де вони поховані, – зазначив владика Василій Семенюк. – Тому  це – символічна могила всім воїнам. Тут, дорога матусю, ти будеш молитися за свого сина, а ви, дорогі діти, – за свого батька».


Повернутися
23.07.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...