БЕЗВІСТИ ЗНИКЛОГО БУЧАЧЧАНИНА ЗНАЙШЛИ ЗАКОПАНИМ НА ГОРОДІ ПАСИНКА

До співробітників Бучацької міліції звернулася жителька райцентру із повідомленням про те, що безвісти зник її брат. Уже декілька днів 54-річний чоловік не виходив на зв’язок з рідними. Жінка також повідомила, що невідомі викрили автомобіль родича і припустила – до цього може бути причетний пасинок брата.
Правоохоронці того ж дня не лише затримали викрадача автівки та його спільника, а й з’ясували місце знаходження розшукуваного. Тіло останнього зі слідами насильницької смерті було закопане на городі пасинка.
В день вбивства 54-річний бучаччанин перебував в гостях у 29-річного пасинка. З ними розпивав спиртне товариш останнього – 28-річний житель села Жизномир. Чоловік й став свідком сварки, а відтак й жорстокої розправи пасинка над вітчимом.
Коли тіло нерідного батька було вже без ознак життя, вирішив приховати криваві сліди. Свідка злочину просив мовчати, а ще , аби допоміг викопати на городі яму та заховати вбитого. Вдвох вони перетягнули труп до могили і присипали його землею.
Щоб свідок не проговорився, пасинок вирішив заплатити йому. Товариш підкинув ідею викрасти і продати автомобіль вбитого.
Як повідомив заступник начальника слідчого управління Руслан Біль, краденою автівкою «ВАЗ 2104» зловмисники два дні об’їжджали села Бучаччини та Монастирищини з метою знайти на неї покупця. Та у їхні плани втрутилися правоохоронці.
Сьогодні 29-річному жителю Бучача винесено підозру у вчиненні вбивства. Проводиться досудове розслідування.


Повернутися
17.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...