БЕЗВІСТИ ЗНИКЛОГО БУЧАЧЧАНИНА ЗНАЙШЛИ ЗАКОПАНИМ НА ГОРОДІ ПАСИНКА

До співробітників Бучацької міліції звернулася жителька райцентру із повідомленням про те, що безвісти зник її брат. Уже декілька днів 54-річний чоловік не виходив на зв’язок з рідними. Жінка також повідомила, що невідомі викрили автомобіль родича і припустила – до цього може бути причетний пасинок брата.
Правоохоронці того ж дня не лише затримали викрадача автівки та його спільника, а й з’ясували місце знаходження розшукуваного. Тіло останнього зі слідами насильницької смерті було закопане на городі пасинка.
В день вбивства 54-річний бучаччанин перебував в гостях у 29-річного пасинка. З ними розпивав спиртне товариш останнього – 28-річний житель села Жизномир. Чоловік й став свідком сварки, а відтак й жорстокої розправи пасинка над вітчимом.
Коли тіло нерідного батька було вже без ознак життя, вирішив приховати криваві сліди. Свідка злочину просив мовчати, а ще , аби допоміг викопати на городі яму та заховати вбитого. Вдвох вони перетягнули труп до могили і присипали його землею.
Щоб свідок не проговорився, пасинок вирішив заплатити йому. Товариш підкинув ідею викрасти і продати автомобіль вбитого.
Як повідомив заступник начальника слідчого управління Руслан Біль, краденою автівкою «ВАЗ 2104» зловмисники два дні об’їжджали села Бучаччини та Монастирищини з метою знайти на неї покупця. Та у їхні плани втрутилися правоохоронці.
Сьогодні 29-річному жителю Бучача винесено підозру у вчиненні вбивства. Проводиться досудове розслідування.


Повернутися
17.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.