ПОБИВ КОХАНУ ДО СМЕРТІ І ЗАЛИШИВ НА СМІТТЄЗВАЛИЩІ

Під час сварки 39-річний мешканець Хмельниччини наніс численні удари дерев’яною палицею 34-річній співмешканці. Від отриманих травм потерпіла померла. За вчинене чоловікові загрожує до десяти років позбавлення волі.
Як розповів заступник начальника слідчого відділу Гусятинського райвідділу міліції Олександр Янцевич, події розгоралися на сміттєзвалищі, поблизу райцентру. Туди прийшли двоє співмешканців – жителі Хмельниччини, у пошуках металобрухту. З собою прихопили пляшку оковитої. Під часрозпиття спиртного між ними раптово спалахнула сварка. За версією чоловіка, жінка зізналася, що зраджувала йому. Це розлютило його, він схопив дерев’яну палку і почав щосили гамселити співмешканку. Наніс їй множинні удари у різні частини тіла. Ще притомну жінку залишив на ніч  насміттєзвалищі, а сам пішов додому. Повернувшись вранці, виявив співмешканку мертвою.
Під час розтину було встановлено, що смерть жінки настала внаслідок закритої черепно-мозкової  травми.
Міліціонери затримали підозрюваного у вчиненні важкого злочину. Проблеми із законом у чоловіка не вперше – був раніше судимий за майнові злочини.
Як встановили правоохоронці в ході досудового розслідування, чоловік та жінка співмешкали близько трьох років. Жінка – уродженка Російської федерації, переїхала на Хмельниччину до благовірного. Обоє ніде не працювали, зловживали спиртним. Зі слів місцевих жителів, сварки у цій родині та бійки були частим явищем.
Як повідомив  заступник начальника слідчого управління обласної міліції Руслан Біль, щодо підозрюваного розпочато кримінальне провадження.   На вирок суду нелюд чекатиме під вартою.


Повернутися
17.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...