Анекдоти №25

Вираз «стріляти сигарети» у Мукачевому має зовсім інший зміст...
* * *
Чим займаюся? Та так, нічим. Песця відгодовую... Буде повний.
* * *
Я вже давно не кажу: «Йдіть у дупу!». Я кажу: «Всім залишатися на своїх місцях!»
* * *
Після вчорашнього мені вже не до сьогоднішнього.
* * *
Я, звичайно, міг би не пити у вихідні, але треба ж якось відокремлювати один тиждень від іншого.
* * *
Покупець:
— «Яйце відбірне»... Це ж у кого відбирали?
Продавець:
— У курей, зрозуміло.
— А вони не опиралися?
— Тих, хто опирався — продають у сусідньому відділі
* * *
— Ти мені дуже Путіна нагадуєш...
— Чим?!
— Брешеш постійно і лізеш у чужі справи!
* * *
— Уявляєш, Васю, мій дід був греком!
— Не зрозумів, ти що, штуку «зелених» віддавати не будеш?
* * *
Раніше «піти по-англійськи» означало піти, не попрощавшись.
Тепер «піти по-грецьки» означає піти, не заплативши.
* * *
Чому люди, що живуть на прожитковий максимум, встановлюють нам прожитковий мінімум?!
* * *
Путін замислено запитує Медведєва:
— Дімоне, а ти не в курсі, скільки козли живуть?
— Ой! Володимире Володимировичу, вам погано?
* * *
— У чому різниця між Путіним і Богом?
— Бог не думає, що він Путін.
* * *
— Тату, а що від Бердичева далі — Місяць чи Житомир?
— Юзьку, не мороч мені голову! Підійди до вікна. Місяць бачиш?
— Бачу.
— А Житомир?
* * *
Російські економісти дійшли висновку, що «процес витіснення іноземних продуктів із вітчизняного ринку має відбуватися еволюційним шляхом».
Це як? Усі, хто їсть іноземні продукти, вимруть?
Жириновський заявив, що вся територія колишніх союзних республік — це зона національних інтересів Росії.
Цікаво, а територія Росії коли-небудь потрапить у зону російських національних інтересів?
* * *
1 червня — День захисту дітей (від 0 до 14 років)
Остання неділя червня — День молоді (з 15 до 30 років)
1 жовтня — День літньої людини (від 60 років)
А де поділися свята тих, кому від 30 до 60?!
* * *
У прокурора запитують:
— А вам не соромно, що ваша теща у свої 87 років утримує вашу родину, катає вас на своїх джипах, віддала вам один зі своїх котеджів, управляє нафтовою і будівельною компаніями, а ви, здоровий чолов’яга, сидите цілими днями і папірці перекладаєте?!
* * *
Регулярно зустрічаю в маршрутках захисників природи. Вони не користуються дезодорантами, щоб зберегти озоновий шар, і не миються, щоб заощадити водні ресурси.
* * *
У всіх свій рецепт щастя. У мене на стелі написано: «Завтра починаю бігати вранці».
Вранці прокидаюся, бачу напис і думаю: «Добре, що не сьогодні».
* * *
Вирішив більше прислухатися до себе. Хороша людина поганого не порадить.
* * *
Особисто в мене ранок починається не з кави, а зі спроби усвідомити, хто я, де я і куди я сьогодні проспав.
* * *
Все було добре. Поки я не захотів зробити ще краще…


Повернутися
17.07.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...