На Монастирщині голова «нагрілася» на паях

Сільський голова одного із сіл Монастириського району таємно підробляла документи та позбавляла людей їхніх законних паїв.

Працівники Монастириського слідчого відділу міліції спільно з управлінням протидії злочинності у сфері економіки розпочали кримінальне провадження відповідно до статті 366 частини 1 ККУ – службове підроблення.

Чиновниця підробляла документи пайовиків одного з колишніх підприємств. За словами першого заступника начальника-начальника слідчого відділу Монастириського райвідділу міліції Миколи Суханюка, проведеними слідчо-оперативними заходами стало відомо про три факти зловживання службовим становищем сільським головою.

Жінка підробляла заяви та акти про передачу паїв на користь одного з відкритих акціонерних товариств Івано-Франківщини. Сфальсифіковувала вона і договори дарування. Через такі дії частина людей втратили право власності.

Правоохоронці з’ясовують причетність чиновниці до інших схожих злочинів. Санкція статті, яку їй інкримінують, передбачає покарання у вигляді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Триває слідство.

 

Повернутися
09.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...