На Монастирщині голова «нагрілася» на паях

Сільський голова одного із сіл Монастириського району таємно підробляла документи та позбавляла людей їхніх законних паїв.

Працівники Монастириського слідчого відділу міліції спільно з управлінням протидії злочинності у сфері економіки розпочали кримінальне провадження відповідно до статті 366 частини 1 ККУ – службове підроблення.

Чиновниця підробляла документи пайовиків одного з колишніх підприємств. За словами першого заступника начальника-начальника слідчого відділу Монастириського райвідділу міліції Миколи Суханюка, проведеними слідчо-оперативними заходами стало відомо про три факти зловживання службовим становищем сільським головою.

Жінка підробляла заяви та акти про передачу паїв на користь одного з відкритих акціонерних товариств Івано-Франківщини. Сфальсифіковувала вона і договори дарування. Через такі дії частина людей втратили право власності.

Правоохоронці з’ясовують причетність чиновниці до інших схожих злочинів. Санкція статті, яку їй інкримінують, передбачає покарання у вигляді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Триває слідство.

 

Повернутися
09.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.