Крадія скриньок для пожертв піймали

Злодія, який викрадав із магазинів скриньки для пожертв бійцям АТО, піймали правоохоронці. Ним виявився раніше судимий за крадіжки та за зберігання наркотиків тридцятиоднорічний мешканець обласного центру. Чоловік каже, що в магазин зайшов, щоб купити печиво, а ідея викрасти банку з грошима прийшла спонтанно, коли продавець відвернулася.

- Я знаю, що це позор страшний, – розповідає тернополянин. – Я маю безліч хвороб, деякі невиліковні. Я не працюю, бо не беруть. В банці було 300 гривень і за ці кошти я чотири дні готував собі їсти.

Чоловік зізнається, що скриньки він викрадає не вперше, а суми були різні. За словами Анатолія Стельмащука, заступника начальника Тернопільського міськвідділу міліції, впродовж червня до міліції надійшло кілька заяв про крадіжки із супермаркетів скриньок для пожертв. Під час чергового злочину викрадача зафіксувала камера відеоспостереження.

Волонтер логістичного центру допомоги бійцям АТО Тарас Герман каже, що вони б давно відмовилися від такого методу збору коштів, як скриньки в магазинах, але є люди, які не можуть прийти на пункт збору пожертв. Тому це мінімальний шанс зібрати допомогу по крупиночці, по ниточці зі всього світу.

- Дякуємо хлопцям з міліції, що оперативно відпрацювали. Справді, було три епізоди, з яких маємо відеодокази причетності даної людини. Прикро, що такі люди є серед нас. Тобто люди, які лакомі не зробити щось, не допомогти, а скористатися тими коштами, які передбачені для допомоги хлопцям,для забезпечення їхньої повної боєздатності, комфорту, побуту. Сподіваємося, що такі епізоди більше не будуть повторюватися, дякуємо людям, які допомагають.

 

Повернутися
09.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.