Втопився 13-річний підліток

Нещастя сталося на так званій «дамбі» - водоймі, розташованій вище міського озера. Олег пішов із ровесниками на став і потрапив у глибоку озерну яму. Підліток не вмів плавати. Батьки суворо забороняли йому навіть наближатися до води самому. Разом з ровесниками він плюскався у воді поблизу берега, на мілині. У дітей було рятувальне коло, яке в якийсь момент хтось із хлопчаків випустив з рук, і воно почало віддалятися від берега. Олег, як найвищий серед ровесників, пішов за ним. Хвиля затягувала коло углиб озера, і поки було мілко, хлопчик намагався піймати той злощасний плавзасіб. І… провалився у яму. На дамбі ями – справжнє лихо плавців. Вирвами дно всіяне, майже щоліта підступні ями (і, звичайно, безпечність, бравада самих купальників) забирають життя людей. Олег про це забув або не знав… Його намагалися рятувати. Старший хлопець пірнав кілька разів, але у глибокій ямі, та ще й через підняту намулу не зміг намацати підлітка. Рятувальники, які прибули за викликом, підняли тіло за допомогою спеціальних гачків. Ними ще й понівечили Олега… У народі побутує повір’я, що до Івана Купала купатися у водоймах не можна. Чи то через русалок, які «залоскочуть», чи то тому, що вода ще достатньо не прогрілася. Батьки Олега знали про це повір’я, тому й наполягали, щоб син подалі тримався від води. Але, на превеликий жаль, чого боялися – те сталося.

 

Повернутися
09.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...