Живцем спалив рідну матір

Від семи до десяти років ув’язнення загрожує тридцятип’ятилітньому мешканцю села Мишковичі Тернопільського району. Його підозрюють в нанесенні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть.

За словами першого заступника начальника Тернопільського райвідділу міліції Богдана Гульмана, першого липня в селі Мишковичі син облив матір спиртосумішшю та підпалив. Коли чоловік зрозумів, що накоїв, почав гасити палаючу жінку. На допомогу йому прийшов батько. У жінки обгоріли лице, груди, живіт та ноги, але вона була при свідомості. Викликати швидку потерпіла не захотіла. Її кололи, змащували та доглядали рідні.

Сусіди, з якими нам вдалося поспілкуватися стверджують, що до такого вчинку його змусили ті ж самі батьки, які впродовж не одного десятка років випивали та сварилися. Характеризують підозрюваного, як працьовиту та добру людину. Та й сама двоюрідна сестра чоловіка каже, що матір він любив і ця любов була взаємною.

Самолікуванням шістдесятисемилітньої жінки родичі займалися майже три доби. Проте вже наступного дня після підпалу потерпіла почала скаржитися на болі в серці. Третього липня жінка попросила викликати швидку. Медики, які приїхали, лише констатували смерть.

- Внаслідок нетривалого горіння був пошкоджений одяг і жінка отримала біля 30% опіків тіла, – каже перший заступник начальника Тернопільського райвідділу міліції Богдан Гульман. – Третього липня від даних опіків і, як констатував судово-медичний розтин, від больового шоку третього ступеня жінка померла.

Син загиблої у всьому зізнався. На даний час йому оголошена підозра відповідно до статті 121 частина 2 – умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть та обрано запобіжний захід тримання під вартою.

 

Повернутися
09.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.