Догляд за суницею після збору врожаю

Закінчено збір ягід великих сортів суниці. Цього року суниця порадувала садівників досить хорошим урожаєм, хоча погода цього року, м’яко кажучи, не найкраща. Рослини суниці відчували гостру нестачу вологи, що іноді приводило їх навіть до загибелі. Не будемо забувати, що коріння суниці йдуть у грунт на глибину всього-то 20-25 см. В бік коріння суниці знаходиться, головним чином, в смузі, що покривається листовий поверхнею рослини, і лише невелика їх частина виходить не більше ніж на 10 см за проекцію крони.

Закладка квіткових бруньок майбутнього врожаю у сортів суниці починається в липні-серпні і закінчується у вересні. Садівнику дуже важливо пам’ятати, що на нормальний процес закладки квіткових бруньок вирішальний вплив справляє оптимальна вологість грунту в цей період. Властивість припиняти або різко послаблювати закладку і формування квіток при вмісті лише 45-50% вологи в грунті від повної польової вологоємності — це дуже характерно для рослин суниці. Відзначено залежність закладки бруньок від погодних умов літа. Якщо в липні і серпні випадає достатня кількість опадів, то ці процеси протікають нормально. За відсутності дощів, коли висихає шар грунту де розміщені корні, необхідний полив рослин. Він особливо необхідний після збору врожаю, коли йде наростання нового листя, скелетних і всмоктуючих коренів. Поливи треба проводити періодично, не допускаючи висушення грунту нижче критичного рівня -30 см. Поливати потрібно один раз на тиждень з розрахунку — 2 відра на 1 м ².

З метою збереження вологи рекомендується проводити розпушування грунту і мульчування верхнього шару. Для цих цілей використовують торф, перегній, тирсу, дрібні деревні стружки. Мульчу розстеляють суцільною смугою з двох сторін рядка шаром 5-7 см. Іноді застосовують нарізані стрічки поліетиленової плівки, яку акуратно розстеляють і закріплюють під рослинами.

У другій половині літа у суниці починається посилене утворення усів. Відростаючі батоги (вуса) послаблюють материнську рослину, уповільнюють її розвиток, знижують зимостійкість і врожайність, тому в міру появи їх видаляють, залишаючи лише ті, які садівникові необхідні для посадкового матеріалу.

Багато садівників використовують такий спосіб, як скошування листя. Прийом корисний, особливо на старих плантаціях. Після збору ягід листя скошують і складають у компостні купи. Цей захід, по-перше, помітно зменшує чисельність шкідників і хвороб, особливо при сильному ураженні рослин хворобами і кліщами, по-друге, на плантації зменшується затінення, що дає можливість для хорошого розвитку нового листя, від яких залежатиме урожай майбутнього року. Крім того, літнє скошування листя різко знижує утворення вусів, які зазвичай до кінця літа заповнюють всі вільні міжряддя. Скошування листя на невеликих садових ділянках проводять серпом або добре заточеною маленькою ручною косою. Під час скошування треба стежити за тим, щоб не зрізати ріжки, в яких формуватиметься урожай наступного року. Але скошування листя може і не принести користі, якщо після нього рослини не поливати і не удобрювати. Після скошування необхідно розпушити і замульчувати міжряддя. Тут головне — підтримувати протягом серпня високу вологість грунту. Тільки при таких умовах утворюється потужний листовий апарат, нові активні корені, нові квіткові бруньки. Після скошування потрібні літні підживлення, особливо азотом, що стимулює появу нових листків.

Нове коріння формується в ріжках минулого і поточного року, з часом вони утворюються все вище і вище на поверхні грунту. Коріння швидко засихають в спеку і вимерзають взимку, в результаті чого ягоди сильно дрібнішають, кущ чахне. Коли спостерігається піднесеність всієї надземної частини рослини над грунтом, проводять підгортання. Підгортають і після скошування листя, але стежать, щоб землею не було засипано сердечко.

 
 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...