Тепло сердець – солдатам України

 

Усі ми прагнемо допомогти військовослужбовцям, які нині на тривожному сході захищають незалежність України. Ні - хто не може залишатися байдужим, коли країна переживає найтяжчі у своїй історії часи. Майбутнє України залежить від кожного з нас. Це переконливо довів благодійний концерт на підтримку українських військових, підготований педагогічним
колективом Монастириської дитячої музичної школи з ініціативи директора закладу - Наталії Алісової та заступника з навчально-виховної роботи
Любові Герцик. Дійство під назвою «Прощання з колядою» відбулося 10 лютого у районній бібліотеці Монастириська. Долучитися до благодійності
прийшло чимало небайдужих жителів районного центру — зал бібліотеки був заповнений так, що не те що яблуку — голці ніде впасти було! Майже сотня глядачів мали змогу почути цікаві артистичні виступи та насолодитися незабутнім дійством у виконанні монастириських талантів. Автором сценарію та ведучою концерту виступила завідуюча відділом народних
інструментів Ірина Даньків.

Для того, щоб зібрати якомога більше коштів для героїв, які воюють на сході, доклали зусильі діти, і дорослі — усього присутні мали змогу послухати більше десятка творчих виступів. Розпочав концерт зразковий ансамбль
камерної музики «Ренесанс» (керівник і диригент — Н.В.Алісова, концертмейстер В.М.Гук), потішивши присутніх колядою «Свята ніч» (солістка Людмила Турко) та відомим на весь світ «Щедриком» Леонтовича. Учениця Христина Гопей (клас бандури, викладач І. І. Даньків) проникливо виконала колядку «На небі зірка», а Наталя Штангрет (класс баян, викладач М.С Цвіренька) подарувала присутнім незабутню «Добрий вечір тобі». Щиро
і зворушливо звучали колядки «Бог ся рождає» і «Небо і земля» у виконанні ансамблю саксофоністів (керівник В.Й. Павлік). Завдяки дуету в складі Соломії Савки та Наталії Торконяк (викладач А.М. Николин, концертмейстер
Т.Я. Андрусів) прозвучала галицька колядка «Зірка України». Ансамбль скрипалів молодших класів (керівник Г.А. Гардеман) виконав колядку «Бог предвічний». А всім відому коляду «Нова радість стала» зал виконував разом із ансамблем «Сопілкарі» (керівник В.Й. Павлік), вставши зі своїх місць. Щирими оплесками зустрічали глядачі композицію «Що то за предиво» у виконанні Алли Николин (концертмейстер Т.Я. Андрусів). Ансамбль клар-
нетистів подарував присутнім колядки «Дивная новина» та «Темненькая нічка», а народний камерний ансамбль (художній керівник Н. М. Громосяк) — різдвяну колискову.

Чимало потішив присутніх і лемківський вертеп у виконанні дітей-учнів школи (керівник —В.П. Куриляк ), під час якого глядачі змогли внести свою долю коштів для української армії.

— Усе зроблене з душею і щирим бажанням швидшої перемоги для наших бійців, – запевнили відвідувачі благодійного концерту. - Захід пройшов на
одному подиху, а у залі панувала атмосфера єднання, тепла і любові, яку разом створили артисти та глядачі.

Концерт, який відбувся — дійсно подія для Монастириська, — зазначає ініціатор дійства, директор музшколи Наталія Алісова. — Тим паче, що нам вдалося зібрати кошти — 960 гривень, які будуть витрачені на потреби воїнів-учасників АТО. Всі ми прагнемо допомогти військовослужбовцям, які сьогодні захищають Україну. З цієї ж причини ми організували благодійний концерт, під час якого вважаємо почесним зробити все, аби українські солдати відчули нашу підтримку. Цим благодійним проектом ми не лише матеріально допомагаємо тим, хто виборює нашу свободу, а й прагнемо підняти дух патріотизму, який об’єднає українців…
Галина Бабій, с. Швейків


Повернутися
19.02.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...