Соловейко зі Швейкова

Цій тендітній дівчинці всього 11 років. Вона життєрадісна і надзвичайно  активна: відвідує уроки вокалу, грає на бандурі та гітарі, займається танцями, пише вірші, любить власноруч робити прикраси, вишивати бісером, малювати...

 Як вдається усе це встигати і поєднувати з успішним навчанням у школі? «Дуже просто, каже моя співрозмовниця — юна «зірочка» Оля Радловська. — Треба дуже любити те, чим займаєшся, і тоді обов’язково знайдеш час на усі свої захоплення…»

У рідному Швейкові, що на Монастирищині, Олю знають усі. Ще б пак — без неї не обходиться жодне місцеве свято чи концерт. Дівчина — учасниця місцевого ансамблю “Гречні фраїрки” (керівник — Віра Куриляк), а ще залюбки танцює в ансамблі “Весна” балетмейстера Т.Ф. Магдача.

У Олі Радловської вже в дитинстві було обмаль вільного часу. Посудіть самі: дві школи — загальноосвітня і музична, виступи, концерти, фестивалі, конкурси. А коли трапляються вільні хвилини, дівчинка залюбки віддає їх ще одному милому її серцю заняттю — вишивці. Під її тонкими пальчиками народжуються на полотні узори, у яких багатий, оригінальний, сонячний і цікавий світ…

— Пісня і музика з самого дитинства просилися до мене в долю, — каже Оля. Скільки себе пам’ятаю, я завжди любила наспівувати щось… Ще у місцевому садочку “Промінчик” вихователька Ганна Іванівна Ганішевська помітила, що вона здібна дитина, особливо до музики. А в шість років Оля за порадою своєї натхненниці Галини Підгірної  вступила до Монастириської дитячої музичної школи. Відтоді рік за роком вона піднімається творчими сходинками все вище і вище,  підкорюючи слухачів своїм  чистим, мов струмочок, голосочком. Рідні радо підтримують майбутню співачку, уболівають, радіють успіхам. Два роки тому  Оля пройшла кастинг телепрограми «Україна має талант» в Івано-Франківську. Тендітна дев’ятирічна солістка зуміла не загубитися серед  різножанрових конкурсантів, проникливо виконавши складну пісню з репертуару народної артистки України Ніни Матвієнко “Квітка-душа”. І хоча тоді на телеекрани виступ Олі не потрапив, ми сподіваємося, що про «швейківського соловейка» Олю Радловську Україна ще почує!  

 
 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.