Більше ріпака, менше буряка…

На Тернопільщині підбили підсумки посівної кампанії. Аграрії зауважують, що період для розвитку сільськогосподарської галузі зараз складний, але результати посівної - кращі, ніж очікували. Директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації  Олег Напора розповідає «Новинам Тернопільщини»:  із 500 тис. га сільськогосподарських угідь найбільші площі цього року займають ріпак, соняшник та соя. Цьогоріч є незначне зростання озимини та ярих культур і відчутне падіння посівів цукрового буряка та кукурудзи.  Площі, з яких у 2015-му будуть збирати урожай – менші ніж у минулому році на 6 тис. га.

Завдав збитків аграріям економічний спад в країні, через що вартість посівної зросла вдвічі. Не сприяла сільгоспвиробникам і  погода. Проте, по всіх основних культурах необхідні для області результати посівної досягнуті.

Питання, яке сьогодні часто цікавить населення – чи зросте ціна на цукор і чи буде достатньо цукру на ринку. В департаменті  агропромислового розвитку пояснюють: колись стратегічну та рентабельну цукрову галузь - зараз на Тернопільщині називають неперспективною. Адже, зважаючи на ситуацію, що склалася навколо приватних цукрових заводів «Мрії», із 35 тис. га в минулому році, цього року цукровим буряком засіяли лише 14 тис. га. Олег Напора зазначає: «10-15 років тому, коли цукрові заводи  приватизовували, йшла мова про потребу ефективних власників, про необхідність лише приватного власника, бо держава працює неефективно, але, на жаль, 15 років тому в області працювали 10 державних цукрових заводів, а сьогодні маємо приватних власників і будемо сподіватися, що працюватимуть хоча б 2 цукрових заводи нашого краю. Ми постійно  наголошуємо приватним власникам на збільшенні виробництва, але наказувати і втручатися у їх справи не маємо права».  Проте, заспокоює директор департаменту агропромислового розвитку, ціна цукру значно не зросте. Адже якщо минулого року цукру виготовили більше в 5 разів, то цього року - в 2 рази, відповідно просто використовуватимуть  минулорічні запаси, які заготовляли за старими цінами. Крім того, ціни і збут мало залежать від того, скільки виробник тратить. Ціни встановлюють відповідно до того, скільки можуть заплатити за товар покупці. Якщо ціна на пшеницю минулого року була  близько 140 дол. за тону, - така вона є і зараз, ціна формується на міжнародних ринках. Отож, Тернопільщина матиме  достатньо цукру, проблем на ринку не буде.

Попри дороговартісну посівну, за словами виробників, не зміняться ціни  й  на іншу сільськогосподарську продукцію. Але, очевидно, прибутки аграріїв цьогоріч будуть нижчими, а це ставить під загрозу наступну посівну кампанію. Візьмімо до уваги хоча б те, що минулого року в області засіяли 506 тис. га,  а цього року під посівом 500 тис. га, з яких велика частку займають посіви сої, ріпака та соняшника, яких  обробляти в нашій області не будуть.

Аграрії сподіваються, що надалі ситуація буде стабільною і ті проблеми, які з’явилися цього року - мінливий курс долара, зростання вартості насіння, пального, добрив – більше не виникатимуть і не будуть впливати на прибуток підприємців та стан посівної кампанії.  

 
 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...