Звернення Андрія Закревського

Щоразу, коли уряд вчергове краде в народу України десять або п’ятнадцять відсотків заощаджень – ситуація у зоні АТО загострюється. Щоразу, перед тим, як внести зміни до бюджету, які призведуть до проблем в українських бізнесменів – виникає загроза котла для українських військових. Усякий раз,
коли парламент готується прийняти закони, які мають перед собою тільки одну мету - щось відібрати у того, хто працює ... У цей момент в Мінську зустрічаються Кучма і хтось із ДНР.

Складається враження, що мінські зустрічі - це прикриття для пограбування українців. Також як АТО. Ніби зустрілися представники України, Євросоюзу, Росії і кілька бандитів, щоб обговорити, як піти «на справу». Та якщо вони сидять за одним столом - то чим вони відрізняються один від одного?

Два тижні ми співпереживали нашим хлопцям на передовій, морально готувалися до того, що буде введено військовий стан, а виявилося, що просто вчергове треба було обвалити гривню з 20 до 25 за долар США, і під шумок перерозподілити бюджет. Крім того - попереду вибори до місцевих рад, і треба зробити так, щоб села, міста та області не змогли чинити опір центральній владі. Вони там - уже про все домовилися.

Відбираючи гроші з місцевих бюджетів, влада прагне руками селян і городян скоротити місцеві ради, знищити органи місцевого самоврядування. Скорочуючи надходження до місцевих бюджетів, вони хочуть зробити сільські, міські та обласні ради повністю залежними від розподілу грошей з Києва.

Це потрібно розуміти, щоб не помилитись.


Повернутися
19.02.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.