Звернення Андрія Закревського

Щоразу, коли уряд вчергове краде в народу України десять або п’ятнадцять відсотків заощаджень – ситуація у зоні АТО загострюється. Щоразу, перед тим, як внести зміни до бюджету, які призведуть до проблем в українських бізнесменів – виникає загроза котла для українських військових. Усякий раз,
коли парламент готується прийняти закони, які мають перед собою тільки одну мету - щось відібрати у того, хто працює ... У цей момент в Мінську зустрічаються Кучма і хтось із ДНР.

Складається враження, що мінські зустрічі - це прикриття для пограбування українців. Також як АТО. Ніби зустрілися представники України, Євросоюзу, Росії і кілька бандитів, щоб обговорити, як піти «на справу». Та якщо вони сидять за одним столом - то чим вони відрізняються один від одного?

Два тижні ми співпереживали нашим хлопцям на передовій, морально готувалися до того, що буде введено військовий стан, а виявилося, що просто вчергове треба було обвалити гривню з 20 до 25 за долар США, і під шумок перерозподілити бюджет. Крім того - попереду вибори до місцевих рад, і треба зробити так, щоб села, міста та області не змогли чинити опір центральній владі. Вони там - уже про все домовилися.

Відбираючи гроші з місцевих бюджетів, влада прагне руками селян і городян скоротити місцеві ради, знищити органи місцевого самоврядування. Скорочуючи надходження до місцевих бюджетів, вони хочуть зробити сільські, міські та обласні ради повністю залежними від розподілу грошей з Києва.

Це потрібно розуміти, щоб не помилитись.


Повернутися
19.02.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...