Це вам не жарти: «Тернопільський Сірий» — благодійник року

Відомий тернопільський шоумен, жартівник, приколіст, головний «вар’ят» і так далі Сергій Притула, він же «Тернопільський Сірий», посів перше місце у рейтингу публічних осіб, які займаються благочинністю. У даному списку волонтер Сергій Притула «обійшов» першу леді Марину Порошенко та Святослава Вакарчука. Жарти-жартами, а благочинність — справа серйозна…

24 червня у Києві презентували третій випуск «Зеленої книги української благодійності – 2014». Дане видання є дослідженням благочинної діяльності в Україні за минулий рік.

Один із розділів «Зеленої книги – 2014» присвячений моніторингу публічного висвітлення та популяризації благодійності в Україні. У ньому представлені списки засобів масової інформації, благодійних організацій, публічних осіб та доброчинних акцій, які сприяють розвитку благодійного руху. В опитуванні взяли участь більш ніж півсотні експертів у різних сферах благодійності, волонтерства, державні та громадські діячі, журналісти і науковці з усієї України.

За результатами анкетування серед відомих публічних осіб, які особисто брали активну участь у благодійних акціях, перше місце експерти віддали ведучому Нового каналу, уродженцю Збаража Сергію Притулі. Він обійшов у рейтингу Марину Порошенко і Анжеліку Рудницьку (2 місце), та Святослава Вакарчука (3 місце).Сергій Притула з моменту початку бойових дій на Донбасі активно допомагає українським солдатам. Шоумен і волонтер зізнався, що спочатку не міг стримати сліз, коли люди приносили пожертви для української армії, а історії бійців зачіпали його за живе.

 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...