Спіймав убивцю дорогою на роботу

21-річний молодший сержант Підволочиського райвідділу міліції – помічник дільничного інспектора Назар Леськів затримав підозрюваного у скоєнні вбивства . Дорогою на роботу, на зупинці громадського транспорту правоохоронець помітив підозрілого незнайомого чоловіка. В око кидалися його неохайний вигляд і алкогольне сп’яніння.

– Підволочиськ – провінційне селище, тому я фактично всіх бачив і знаю в обличчя, – каже Назар Леськів. – Я підійшов до незнайомця, привітався і представився. Мене насторожило, що чоловік приїхав з Львівської області, але чому і для чого – пояснити не міг. Я попросив його піти зі мною до райвідділу міліції. Він погодився, а вже у черговій частині я побачив нове орієнтування – розшук підозрюваного у вбивстві і на фото – незнайомець із зупинки. Злочинець сказав, що не може пригадати, що з ним сталося насправді. Пам’ятає лише як вранці прокинувся на траві і побачив, що руки закривавлені. Тоді й зрозумів, що скоїв щось лихе, а щоб уникнути відповідальності подався геть. Так і опинився у Підволочиську.

 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.