П’яний батько побив немовля

Подія трапилася в одному з сіл Борщівського району. Попередньо встановлено, що тілесні ушкодження дитині спричинив 19-річний батько, який перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Потерпілого хлопчика доправили до лікарні. Медики діагностували в дитини підозру на закриту черепно-мозкову травму, множинні гематоми обличчя, рук та ніг. Про даний випадок лікарі одразу сповістили працівників міліції.

Як встановили міліціонери, того дня жінка залишила дитину на чоловіка. Сама пішла поратися по господарству. Повернувшись за годину, мати виявила на тілі дитини синці. За допомогою звернулася до сільського фельдшера, який одразу направив їх до районної лікарні.

Під час опитування родичів дитини з’ясувалося, що 19-річний батько ніде не працює, зловживає спиртним. Насильство в сім’ї вчиняє не вперше – неодноразово лупцював свою дружину. Проте жінка за допомогою до міліціонерів не зверталася.

 

Повернутися
02.07.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...