Анекдоти № 22

Диспетчер таксі:

- Двадцять третій, можете забрати людину, дуже поспішає в аеропорт?

- Так, можу захопити, у мене ще три вільних місця.

- Він боїться запізнитися, виліт в 17-00. Запитує: встигнете?

- Я йому гарантую, що він встигне на цей рейс.

- Двадцять третій, ну як ви можете це гарантувати при таких пробках на дорозі!

- Та я пілота цього літака везу.

***

Гасло українських будівельників, студентів і простих смертних:

“Головне, не добре зробити роботу, головне вміти пояснити чому погано вийшло”

***

Дружина заходить у ванну і бачить: на вагах стоїть чоловік і втягує живіт.

- Думаєш, це допоможе?

- Звичайно! Як я інакше побачу цифри?!

***

- Запам’ятай, синку, розумна людина завжди у всьому сумнівається. Тільки дурень може бути повністю впевненим у чомусь.

- Ти впевнений в цьому, тато?

- Абсолютно.

***

Чоловік дивиться телевізор і вголос каже:

- Не йди туди! Ну не йди…

Жінка запитує:

- Що дивишся?

Чоловік:

- Наше весілля.

***

Розповідь гравця в пейнтбол:

- І тут у мене закінчуються патрони. Я вихоплюю пензлик і в рукопашну!

***

Ввечері алкоголь дає приголомшливе відчуття “пофіг”, а з ранку не менш вражаюче “нафіга ?”.

***

Тільки наші люди уважно дивляться в вікно маршрутки шоб не поступатись місцем старшим…

***

- Альо, мам, тут тато каву розлив на білий рушник. Замочити його чи що?

- Батька не чіпай, а рушник в машинку кинь, увечері прийду, сама розберуся.

***

- Офіціант, принесіть мені портал в іншу реальність, від цієї мене нудить.

- Віскаря?

- Звичайно!

***

Коли дівчата ображаються, вони кажуть: “Все нормально” з виразом обличчя: “Я тебе щойно прокляла чотири рази”.

***

- Милий, привіт чим займаєшся?

- Лежу в ліжку, засинаю. А ти?

- А я сиджу в барі за твоєю спиною, дивлюся як ти крутишся і не можеш заснути.

***

- Лікарю, я з’їв піцу разом з упаковкою. Я помру?

- Ну, всі коли-небудь помруть.

- Усі помруть? Боже, що я наробив?!

***

- Алло, це “Дім взуття”?

- Так.

- А взуття вдома?

***

Хлопець вчить дівчину по телефону як користуватися фотошопом:

- Відкрий 1-е вікно, потім 2-е, потім закрий 1-е. Вийшло?

- Вийшло.

- Що стало?

- Холодно стало.

***

Жінки закохуються в те, що чують, а чоловіки – у те, що бачать. Тому жінки фарбуються, а чоловіки брешуть…

***

Мужик заходить в аптеку:

- Дівчино, дайте медичного спирту літр.

- А рецепт у вас є?

- Ех, був би рецепт, я б його сам зробив…

***

- Лікарю, у мене провали в пам’яті.

- І як часто?

- Що часто?

- Провали?

- Які провали?

 

Повернутися
25.06.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.