Анекдоти № 22

Диспетчер таксі:

- Двадцять третій, можете забрати людину, дуже поспішає в аеропорт?

- Так, можу захопити, у мене ще три вільних місця.

- Він боїться запізнитися, виліт в 17-00. Запитує: встигнете?

- Я йому гарантую, що він встигне на цей рейс.

- Двадцять третій, ну як ви можете це гарантувати при таких пробках на дорозі!

- Та я пілота цього літака везу.

***

Гасло українських будівельників, студентів і простих смертних:

“Головне, не добре зробити роботу, головне вміти пояснити чому погано вийшло”

***

Дружина заходить у ванну і бачить: на вагах стоїть чоловік і втягує живіт.

- Думаєш, це допоможе?

- Звичайно! Як я інакше побачу цифри?!

***

- Запам’ятай, синку, розумна людина завжди у всьому сумнівається. Тільки дурень може бути повністю впевненим у чомусь.

- Ти впевнений в цьому, тато?

- Абсолютно.

***

Чоловік дивиться телевізор і вголос каже:

- Не йди туди! Ну не йди…

Жінка запитує:

- Що дивишся?

Чоловік:

- Наше весілля.

***

Розповідь гравця в пейнтбол:

- І тут у мене закінчуються патрони. Я вихоплюю пензлик і в рукопашну!

***

Ввечері алкоголь дає приголомшливе відчуття “пофіг”, а з ранку не менш вражаюче “нафіга ?”.

***

Тільки наші люди уважно дивляться в вікно маршрутки шоб не поступатись місцем старшим…

***

- Альо, мам, тут тато каву розлив на білий рушник. Замочити його чи що?

- Батька не чіпай, а рушник в машинку кинь, увечері прийду, сама розберуся.

***

- Офіціант, принесіть мені портал в іншу реальність, від цієї мене нудить.

- Віскаря?

- Звичайно!

***

Коли дівчата ображаються, вони кажуть: “Все нормально” з виразом обличчя: “Я тебе щойно прокляла чотири рази”.

***

- Милий, привіт чим займаєшся?

- Лежу в ліжку, засинаю. А ти?

- А я сиджу в барі за твоєю спиною, дивлюся як ти крутишся і не можеш заснути.

***

- Лікарю, я з’їв піцу разом з упаковкою. Я помру?

- Ну, всі коли-небудь помруть.

- Усі помруть? Боже, що я наробив?!

***

- Алло, це “Дім взуття”?

- Так.

- А взуття вдома?

***

Хлопець вчить дівчину по телефону як користуватися фотошопом:

- Відкрий 1-е вікно, потім 2-е, потім закрий 1-е. Вийшло?

- Вийшло.

- Що стало?

- Холодно стало.

***

Жінки закохуються в те, що чують, а чоловіки – у те, що бачать. Тому жінки фарбуються, а чоловіки брешуть…

***

Мужик заходить в аптеку:

- Дівчино, дайте медичного спирту літр.

- А рецепт у вас є?

- Ех, був би рецепт, я б його сам зробив…

***

- Лікарю, у мене провали в пам’яті.

- І як часто?

- Що часто?

- Провали?

- Які провали?

 

Повернутися
25.06.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...