Небо і я - то майже сім’я

Небо – його життя. За 22 роки тернопільський екстремал Назар Гарматюк здійснив 507 стрибків із парашутом і щоразу повертається на аеродром без вагань – за черговою порцією позитивних емоцій.

Нещодавно в аеропорту, що поблизу Рівного, хлопець виконав неймовірний трюк. Він на висоті 1,5 тисячі метрів виліз на крило планера і зістрибнув звідти з парашутом. Сміливцю дошкуляв вітер, адже планер продовжував рухатися з чималою швидкістю. Але і це не завадило екстремалу стрибнути. Схожого задуму, пише «Наш день», ніхто у Західній Україні не втілював.  

Свій політ Назар зняв на мініатюрну камеру. Захоплююче дух відео з трюком швидко розповсюдилося в мережі. Клаптики землі, зарослі травою, з висоти видаються іграшковими. Хлопець обережно, без будь-якої страховки, вилізає з кабіни на крило літального апарату. Ще мить – і Назар, відштовхнувшись від “борту”, летить у безодню. А наблизившись до землі, розкриває парашут.

За майже сім років, відколи тернополянин займається стрибками, такий виконав вперше. Хлопець розповідає, що стрибки з планера – вже доволі рідкісне явище, бо зазвичай для цього використовують літак чи вертоліт.

– Цей трюк ми з другом Олексієм Шарадкіним, який був пілотом апарату, готували досить довго, – каже Назар. – Спеціально облаштовували планер, зняли з нього кабіну, щоб можна було вилізти без перешкод. І от коли злетіли на висоту, пілот дав команду, що можна покидати апарат. Це все робилося на швидкості 140 кілометрів за годину. Тому втриматися на крилі було трохи важко – здував вітер.

Попри свій юний вік, Назар є інструктором з парашутної підготовки. Найбільша висота, з якої доводилося стрибати, становила п’ять кілометрів, цей стрибок був у Києві. Думку про те, щоб влаштувати трюк на крилі літального апарату, виникла у хлопця давно. Каже, це своєрідна акція, щоб привернути увагу до парашутного спорту.

– У нас в Тернополі є лише кілька парашутистів, які постійно займаються цим спортом, – зауважує хлопець. – Хочеться це якось популяризувати, адже відчуття при польоті справді неймовірні. Люди, які хоча б раз спробували це, захочуть ще раз пережити такі ж відчуття. У США є парашутист, який під час війни в Афганістані втратив обидві руки й ноги. Для нього пошили спеціальну підвісну систему – і він продовжує стрибати.

Назару любов до висоти й польотів передав дідусь, який був пілотом. Тож інколи замість того, щоб вести внука в дитсадок, брав його з собою на аеродром.  

Стрибки з парашутом, каже хлопець, доступні всім, навіть дітям. Головне – не легковажити правилами безпеки і навчанням. Найменший “клієнт”, якого йому доводилося тренувати, – хлопчик восьми років. Стрибок з парашутом юному екстремалу подарували батьки.

А от ті, хто хоче професійно займатися таким спортом, повинні мати і відповідне спорядження: костюм, парашут, ранець, шолом. Коштує це недешево – за приблизними підрахунками, доведеться віддати за все приблизно 10 тисяч доларів. Але, зауважує Назар, відчуття польоту, коли є тільки ти і небо, неможливо забути.  

 
 

Повернутися
25.06.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.