Стійкий український… підприємець!

Український підприємець, немов стійкий олов’яний солдатик, переносить всі тяготи, які випали на долю України за 24 роки її незалежності. І як би складно не було, малий і середній бізнес завжди демонстрував здатність до виживання у найнесприятливіших для нього умовах.  У щорічному рейтингу країн за легкістю ведення бізнесу Україна займає ганебне 96 місце, а підприємці на запитання, що найбільше заважає їм працювати, відповідають — держава, яка «породила» паперових монстрів. Аби «вгомонити»  їх запити, йдуть кілометри нервів та години дорогоцінного часу. Який, як відомо,— гроші… Додайте сюди корумпованих чиновників, недосконале законодавство, невиправдано високий рівень податків та не менш високі ризики втрати грошей в результаті недобросовісної конкуренції і політичної нестабільності в країні і зрозумієте, чому охочих пуститися у «вільне бізнесове плавання» в Україні в рази менше, ніж у країнах Європи.  У Німеччині на частку малого бізнесу припадає 60%, в Італії - 70%, і навіть у сусідніх Росії та Білорусі - 22% і 23%. В Україні тих, хто «відважився» на малий бізнес, не назбирається й 15 відсотків. Чому так? І чого, власне, чекають українські підприємці від  держави? Видання «Яблучко» спробувало з’ясувати це,  задавши п’ять однакових запитань підприємцю Тарасу з Монастириська — власнику бакалійної точки на ринку та бізнесмену Ігорю — власнику та керуючому популярною базою відпочику в Бердянську.  Оскільки питання були доволі відвертими та провокативними, прізвищ своїх співрозмовників ми не подаємо, проте зберігаємо їх авторський стиль мовлення.

«Базарник» Тарас з Монастириська: «Сподіватись нема на кого, тільки на себе»

 —  Коли ви стали приватним підприємцем? Чи важко було розпочати власну справу?

— Я за фахом – вчитель фізкультури. У школі працював не довго, їздив трохи по заробітках. Коли народилася третя дитина, грошей не вистачало, треба було щось міняти. Необхідно було годувати сім’ю. На «сімейній нараді» вирішили, що піду на базар. Починав із продавця, за півроку зрозумів, що краще працювати на себе. Нині в торгівлі вже шостий рік.  Спочатку, скажу вам, мені було набагато легше, ніж зараз. Коли тільки відкрив ПП – все йшло, як по маслу. А тепер зіткнувся з конкуренцією, вона дуже висока в цій сфері. Іноді сидиш і думаєш: «Ну чому, чому у мене не продається, яка причина?».  

— Підтвердіть або спростуйте твердження: «Не підмажеш — не поїдеш». Чи доводилося вам у рамках підприємницької діяльності давати хабарі?

— Ая, «мазав», «мазав», а що мав робити? В нас в Україні як — ти всім  «винний» лише тому, що ти підприємець. Значить, з тебе є що взяти. Хочеш вчасно взяти дозвіл, не хочеш додаткових перевірок, інших «гемороїв» — «вперьод», плати.   

— Що стримує вас перед наступним кроком в розвитку свого бізнесу?

— Хотів відкрити ще кілька «точок», але невигідно тримати продавців, легше закрити контейнера. Базар — це ж пекельна праця. Взимку замерзаєм, влітку задихаємся. Якщо там в Києві думають, що нам легко живеться, то хай приїдуть сюди, тиждень постоять на моєму місті, тоді вони будуть знати, чи довго вистоять, скільки зароблять і чи зможуть прогодувати свою сім’ю!

— Яка підтримка нині потрібна підприємцю від держави?

— Хай наші депутати думають про країну, а не тільки про власну кишеню. Я сам купив квартиру, сам дітей вивчив, повністю забезпечую свою сім’ю. Дві доньки закінчили університети, оплатив навчання сина. Сподіватися нема на кого, тільки на себе. Я від нашої держави нічого не отримав безкоштовно, і не сподіваюся на допомогу від влади, аби тільки не заважали введенням чергових законів, що ущемляють права підприємця.

Власник турбази Ігор з Бердянська: «Нічого від держави не потрібно, аби давала працювати»

 —  Коли ви стали приватним підприємцем? Чи важко було розпочати власну справу?

— Підприємницькою діяльністю займаюся уже чотири роки. Розпочалося все із будівництва відпочинкового комплексу. Починати, звісно ж, було важко: будівництво вимагало дуже багато затрат.  Але, в принципі, на цьому найбільші труднощі і закінчилися.

— Підтвердіть або спростуйте твердження: «Не підмажеш — не поїдеш». Чи доводилося вам у рамках підприємницької діяльності давати хабарі?

— Хабарів не давав. От чесно — ні. Ніхто мене до цього не «спонукав», а сам я не маю звички даремно розкидатися грішми (сміється — авт.).

— Що стримує вас перед наступним кроком в розвитку свого бізнесу?

— Нічого. Крім, звісно ж, фінансів. Назбирається ще грошей — можна й далі будуватися, запрошувати відпочиваючих.

— Яка підтримка нині потрібна підприємцю від держави?

— За всіх підприємців «розписуватися» не буду, мене ж усе влаштовує, як є. Нічого мені від держави не потрібно, аби тільки давала працювати.