Щоб доїхати додому, вкрали мотоцикл

Співробітники Теребовлянського райвідділу внутрішніх справ за підозрою у незаконному заволодінні транспортним засобом затримали двох молодиків. 23-річний житель села Малів та 19-річний уродженець Заздрості спокусилися на чужий мотоцикл.

– До чергової частини райвідділу звернувся житель селища Дружба із заявою про те, що з його господарства невідомі викрали мотоцикл, – розповів начальник кримінальної міліції Теребовлянського райвідділу внутрішніх справ Степан Яворський. – Уже за декілька хвилин викрадачів розшукали. Причетними до незаконного заволодіння транспортним засобом виявився раніше судимий за вчинення дорожньо-транспортної пригоди 23-річний житель села Малів та його 19-річний товариш.

Зловмисників затримали за кількасот метрів від господарства, звідки ті поцупили мотоцикл. Молодики не змогли завести транспортний засіб.

Як пояснили підозрювані, чужий двоколісник знадобився їм, аби доїхати додому. Один з молодиків мешкав від Дружби за п’ять кілометрів, інший – за десять. Сміливості вчинити протиправне додав алкоголь. Гуляючи нічними вулицями селища, молоді люди помітили на одному подвір’ї транспортний засіб. Тихо викотили двоколісник на вулицю, а вже там планували завести двигун. Та не вдалося. Допоки вовтузилися біля краденого мотоцикла – приїхали правоохоронці.

 

Повернутися
25.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...