Звернення Андрія Закревського №22

Чи задоволені ви країною, в якій живете? Україну не трясе, як Японію. На її території немає пустель, її не палить сонце, як в Африці. На її території немає вулканів, як в Ісландії, вона має вихід до моря, на відміну від Білорусі.  Вона має поклади корисних копалин, на відміну від Німеччини та Японії. Вона має вигідне географічне розташування, на відміну від Норвегії чи Монголії. Вона має гарний помірний клімат, на відміну від Фінляндії чи Нігерії. Вона має величезну, порівняно з європейськими країнами, територію. Вона має терплячий і працьовитий народ. Чого ж не вистачає в цій країні? Кам’янисті землі Італії, наприклад, або піщаний ґрунт Ізраїлю ну ніяк не зрівняється з нашими чорноземами. Тільки от підхід у наших європейських сусідів до землі абсолютно протилежний нашому. Європейці хочуть добре жити? Вони шукають можливість працювати і заробляти, платити податки державі, будувати фешенебельні котеджі, школи, лікарні, пансіонати, басейни і спорткомплекси. А що робимо ми?   А ми, як і раніше, сподіваємося, що хтось щось зробить за нас, — побудує нам нові високотехнологічні заводи, вимостить автобани і тротуари, поставить на нові рейки швидкісні електрички і посадить дерево, що плодоноситиме золотими яблуками. А ми будемо тільки плоди збирати...

 
 

Повернутися
25.06.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...