Диво-сад Олега Яциковського

Десять років тому він проміняв затишний кабінет держслужбовця на… кирзові чоботи та лопату. Не один тоді тихцем підсміювався з нього — та що, мовляв, той твій сад-город… Нині ж агронома Олега Яциковського знають далеко за межами рідної Ангелівки, а подивитися на його диво-сад та повчитися у мудрого садівника та землероба приїжджають з усієї України! Проте про все по порядку.

Спочатку був сад

Назвати Олега Миколайовича новачком у садівництві язик не повернеться. – «Як правильно щепити дерева, я знав уже у шість років, – розповідає Олег Миколайович. –  Усі таємниці перейняв від батька Миколи Юстиновича, садівника із 50-річним стажем, який закладав сади в колишньому радгоспі «Ангелівка» ще в кінці 50-х — на початку 60-х років минулого століття. За яблуками, сливами, грушами сюди приїжджали з Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, інших міст колишнього Союзу. Мали 100 гектарів саду, 20 — плодоягідників». Далі… Далі було те ж, що й всюди: новітні латифундисти викорчували сад, знищили плодоягідники.

Відродити садівництво в рідному селі взявся Олег Яциковський. Орендував земельні паї, створив великий плодоягідний розсадник .Яких тільки  дивовиж тут нема — сам Мічурін би заздрив))). Понад 55 сортів яблунь (і це — на 10 сотих!), 15 сортів груші, майже 20 сортів смородини, «чудо-вишня» (вишня, схрещена з черешнею), сливо-алича, фундук, соковиті та солодкі персики і абрикоси, шовковиця із плодами розміром з пятикопієчну монету… А  ще порічки,  малина, аґрус… Плодово-ягідний рай, словом. «Коли приїжджають онуки, «навітамінізовуються» в саду на рік наперед, — усміхається пан Олег. — Ще й сусідських малюків пригощаю — сад чималий, всім вистачить, мені не шкода… Тільки-но з’являється якась новинка — Олег Миколайович роздобуває її для себе. Навіть саджанці у нього не прості — ліцензовані. Багато років, розповідає чоловік, співпрацює з відомою львівською селекціонеркою Зіною Шестопал зі Львівської дослідної станції садівництва Інституту садівництва Української Національної академії аграрних наук. Ця жінка вже пенсіонерка, але всі знають її славетний сорт смородини Краса Львова — урожайний, крупноплідний, із відмінними смаковими якостями).


Йдемо поміж рядами ягідників, що досить близько посаджені одне від одного, смакуємо розкішні плоди. «Українцям, як нікому, треба харчуватися ягодами, це позбавляє від тяжких наслідків Чорнобиля, оздоровлює і омолоджує, — каже садівник. — В ягодах шість десятків корисних мікроелементів. Нам, українцям, треба вчитися і вчитися. Дивіться, в Канаді 30 відсотків валового продукту займає кленовий сироп. А в нас росте все, що не посади, а продукції нашої майже ніде не видно…»

Її величність смородина

Смородину Олег Яциковський вважає безмежною скарбницею здоров’я та бадьорості. Її й сьогодні використовують у народі для лікування захворювань травного тракту, порушень серцевого ритму, вад серця, гіпертонії, анемії, атеросклерозу, застудних та інфекційних недуг, захворювань ротової порожнини, нирок. Їдять ягоди тричі на день по 50-100 грамів.

Захоплення смородиною в Олега Миколайовича, як хвороба. Шукає нові сорти, випробовує, вдосконалює методи догляду. Він вирощує більшість українських сорти плодово-ягідних культур. І постійно наголошує, що вітчизняна селекція набагато врожайніша, а ягоди значно смачніші, ніж іноземні. Навіть польські фермери віддали їм належне, й багато хто з них тепер перейшов саме на українські сорти. На сорока сотих площі розмістилися 5 тисяч саджанців. дозрівають сорти різних термінів. Серед ранньостиглих – Зоря Галицька, Оріана, Комфорт, вони характеризуються сильнорослими кущами,   урожайність – до 19 тонн з гектара, стійкі до грибкових хвороб. Середньостиглі Черешнева, Українка,  Либідь, Козацька, Райдужна мають великі ягоди, дозрівають дружно, сорти зимо-, посуховитривалі, стійкі до грибкових хвороб, брунькового кліща, листової гнилиці. Урожайність – 13-16 тонн з гектара.

Окремо про новий сорт смородини Галицький бурштин. Він середньостиглий, високоврожайний. Кущі прямі, високі, розлогі. Ягоди жовті, при достиганні – яскраво-червоного (бурштинового) кольору, вагою 2-4 грами. На основі багаторічного досвіду Олег Миколайович впевнено стверджує, що плодово-ягідні кущі – вигідні культури й у фінансовому плані. Сучасні сорти, крім відмінних смакових якостей, мають також хорошу транспортабельність, лежкість, а значить і комерційну цінність.

 

Верба не проста, а… енергетична

На додачу до всіх дивовиж свого саду Олег Яциковський взявся за нову для регіону справу: він вирощує енергетичну вербу. Напевне, не один тутешній мешканець подивується: навіщо це робити, коли   біля боліт і на мокрих місцинах густі зарості верби і лози, які так наполегливо заповзають на оброблені поля, що селяни не можуть їм дати ради. Та в Олега Миколайовича верба особлива — енергетична.  

  — Це екологічно чиста і дуже дешева сировина для виробництва палива, — розповідає чоловік. Її молоді пагони якої використовують для виготовлення брикетів та гранул, що застосовують для виробництва теплової і навіть електричної енергії. В Україні тільки починають говорити про енергозберігаючі технології, – переконаний чоловік. – І зауважте: радше говорять, ніж роблять. Світ все більше переконаний: прив’язувати себе до газу небезпечно. Технологія «вербової» енергетики давно випробувана не тільки у Польщі, а й в інших країнах Західної Європи, зокрема Данії, Швейцарії.     

Олег Яциковський каже, що в Європі енергетична лоза – це поширений вид палива. Косять її в будь-яку пору року комбайном. Потім висушують і в залежності від пресу формують продукцію – брикети чи гранули. Крім того, засіяні вербою раз в 25 років площі не потребують догляду, як, скажімо, пшениця. Тобто вкладені кошти окуповуються за рік. Тепловіддача такого виду палива, стверджує фермер, дуже висока – майже не поступається вугіллю. І значно ефективніша за дрова!

 

Для тих, хто любить працювати

Для тих, хто любить працювати, садівництво – справа не стільки важка, як відповідальна, каже Олег Яциковський. Між своїми деревами чоловік відпочиває, знає кожне з них. А за працю й догляд дерева віддячують смачними плодами. Тому ризикуйте, експериментуйте рік за роком, – радить садівник. – Якщо потрібна порада, пишіть, телефонуйте.

Адреса О.М. Яциковського: 47714, Тернопільська обл., Тернопільський район, с.Ангелівка.

Тел.:  099-094-32-99

 

 

Повернутися
18.06.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...