Податки? Ні, не платимо!

Понад 10 млн працездатних українців не сплачують податків. 11,8 млн платників податків утримують наразі всю соціальну та державну інфраструктуру (освіту, медицину, сферу державних послуг) у країні із 40 млн мешканців.

Наразі в країні налічується 40– 43 млн (залежно від того, чи враховувати непідконтрольні райони Донбасу) жителів. Але тільки менш ніж третина з них сплачує податки, хоч усі без винятку претендують за рахунок державного бюджету на «безкоштовні блага, гарантовані Конституцією».

Причому окрім 12,15 млн пенсіонерів, щодо яких запитань загалом не виникає, є ще кілька млн «економічно неактивного населення працездатного віку. Частина з нього студенти й учні, незначна кількість – особи, які не можуть працювати за станом здоров’я, од нак чимало й просто фактично прихованих безробітних – 2,4 млн «зайнятих у домогосподарстві», іще 0,5 млн – представники інших категорій, як-от «зневірені», «не знають, як шукати роботу» тощо. Ще 1,85 млн у країні – це офіційно визнані безробітні за методологією Міжнародної організації праці».
Повернутися
18.06.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...