Тернопільщина потрапила в десятку! Областей з найгіршими дорогами…

Лідерство серед областей з найгіршими дорогами в Одеської області (47.03% доріг у критичному стані), на другому місці — Львівщина (45.36% доріг у критичному стані), третя у анти-рейтингу — Івано-Франківщина. Найменше доріг у критичному стані на Київщині та Кіровоградщині (14 і 13 відсотків відповідно).

Тернопільська область на восьмому місці у рейтингу областей з найгіршими дорогами. Майже 37% доріг Тернопільщини знаходяться у критичному стані. Отож, автомобілістам та любителям мандрівок, варто добре орієнтуватися, щоб не натрапити на погану дорогу чи бездоріжжя.

У цьому може допомогти сервіс Navizor.com, який прокладає альтернативні автомобільні маршрути по дорогах із кращим покриттям. Крім того, кожен може залишити свою оцінку якості доріг, якими їздив і тим самим допомогти іншим не потрапити у халепу чи позбутися якихось деталей автівки.

Останнім часом ведеться багато переговорів та вносяться законопроекти стосовно покращення ситуації із станом доріг. Зокрема, 2 червня Верховною Радою було прийнято закон, згідно з яким місцеві громади співфінансуватимуть ремонт доріг державного значення. Відтепер це питання вирішуватиметься на місцевому рівні, без зайвих дозволів «згори», як це було раніше. Проте, на реконструкцію і капітальний ремонт доріг загального призначення взагалі не передбачено виділення коштів.

Чи дасть це позитивний результат та чи вистачить коштів на ремонт доріг у місцевому бюджеті? Побачимо згодом.

 
 

Повернутися
18.06.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...