У Бучацькому районі відбувся всеукраїнський день поля

У Бучацькому районі відбувся традиційний Всеукраїнський День поля. Зібрання кращих українських аграріїв – це добрий спосіб обмінятись найсвіжішою інформацією у сфері передових технологій, сучасного насінництва, рослинництва, тваринництва, садівництва. До Бучача з”їхались також представники провідних сільськогосподарських фірм України та області, керівники компаній, що спеціалізуються на виробництві техніки та засобів захисту рослин, а також відомі вітчизняні та іноземні науковці.

На дослідно-демонстраційних полях господарства “Бучачагрохібпром”, одного з кращих в Україні, учасники Дня поля ознайомились із новими сортами пшениці, ячменю, ріпаку й інших культур. Своїми порадами залюбки ділились селекціонери. Продемонстрували господарі свята і свій диво-сад, якому лише три роки, а він уже плодоносить. День поля, кажуть господарі зібрання – це свято для аграріїв з усієї України, які цілий рік важко трудяться на землі, аби добитися максимального результату. В успіх українців тут вірять.

– Ми – велика нація. Ми – найбагатша країна світу. У нас розвіданих корисних копалин на 27%. У нас вся таблиця Мєндєлєєва. В нас 25% чорноземів. В нас – прекрасний клімат. В нас прекрасні люди. А чого ми так бідно живем? Тому що – сплошна корупція, неправильно все по суті побудовано. І разом з тим ми не можемо вплинути на цю ситуацію, – розповідає Голова наглядової ради ТзОВ «Бучачагрохлібпром» Петро Гадз.

 
 

Повернутися
18.06.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...