Право на пам’ять

На Бережанщині у селі Жуків почали викопувати криївку. Перші підготовчі роботи уже були завершені цими вихідними. Криївку копають неподалік місця, де загинув  єдиний генерал безпеки УПА Микола Арсенич-Березовський.

– Цього тижня ми провели підготовчі роботи. Викопати криївку плануємо до кінця літа. Копати будемо її таким же способом, як колись викопували і упівці, – розповідає ДОБІ голова ГО “Молода Просвіта” Святослав Абрам’юк.

Слідкувати за роботою активістів та допомагати їм буде місцевий краєзнавець села Жуків. Після того, як криївку викпають і облагородять, туди зможуть пускати туристів.

– Криївку будуть закривати на ключ, який ми передамо місцевим жителям, що живуть неподалік. Також ми надалі продовжуємо шукати волонтерів та всіх охочих, які можуть і хочуть нам допомогти. Телефонуйте за номером 0979342524, – розповів Святослав.

Нагадаємо, що Микола Арсенич загинув 23 січня 1947 в районі села Жуків, Бережанського району. Будучи оточеним диверсантами НКВД, він застрелив дружину Ганну Гуньку і себе.

 
 

Повернутися
18.06.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.