Смертельна агресія: через побої загинули троє

У Кременецькому районі прокуратура здійснює процесуальне керівництво у трьох кримінальних справах, яких об’єднує одна стаття ККУ – «Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого».

Усі три історії вражають своєю холоднокровністю. Найбільш разючим є той факт, що побої наносили жертвам не випадкові люди, а близькі та знайомі.

Так, на розгляді прокуратури Кременеччини розслідування кримінального провадження щодо жителя райцентру, який декілька днів систематично наносив своїй старенькій матері удари тупими предметами, що спричинило їй численні тяжкі тілесні ушкодження, від яких бідолашна померла.

Ще один схожий випадок стосується місцевої жительки, яка до смерті побила тупими предметами свого спів жителя, від чого чоловік помер. Сліди злочину вона намагалася замести, а про смерть, яка, нібито, наступила природнім шляхом, повідомила правоохоронців лише через два дні.

Жорстоким побиттям і, зрештою, смертю для потерпілого закінчилося і застілля в одному з сіл району. До нього в гості прийшов знайомий, який в ході сутички побив власника помешкання. Від отриманих травм останній помер на місці.

- Усі підозрювані у цих кримінальних правопорушеннях перебувають під вартою, - каже прокурор Кременецького району Микола Гібський. – Остаточну крапку у цих справах поставить суд.

 

Повернутися
18.06.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...