Звернення Андрія Закревського №21
Пророчо мудра Ліна Костенко писала: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову». У кого вона є, то як її відбереш? Хіба самі віддаємо. Ми дуже толерантні і навіть якщо починаємо говорити українською, а нам у відповідь — російською, то й ми — російською. А якщо англійською? Китайською? Що тоді???
Господи, чи для того ти дав народові мову, щоб він так нехтував нею? Не буде мови — не буде держави! Кожен має сказати собі це сам, а не чекати, коли це скаже прем’єр чи президент. Не чекати, що нам хтось видасть декрет: «З такого-то лютого чи березня всі зобов’язані любити свою Батьківщину». Усвідомити, що ми — єдині і неповторні, як і будь-який народ, і не потрібно ні під кого підлаштовуватися, щоб, не дай Бог, не подумали, що бандерівець, націоналіст — так, наче йдеться про злодія чи бандита.
Нація – це мова і територія. Щоб знищити націю, треба знищити мову нації і контролювати територію. Російські окупанти завжди нищили українську мову, тобто нищили українську Націю. В 1720 році Петро І суворо заборонив друкувати будь-які книжки українською мовою. В 2014-му – російські окупанти на Сході погрожують місцевим розстрілами за «укропскій язик». Від часів російського царизму та в умовах радянської імперії наша мова витримала 48 заборон, серед яких сумнозвісні Емський указ 1876 року й Указ Сенату Російської імперії 1908 року про оголошення українськомовної культури й освітньої діяльності шкідливими! Подібного не знає історія жодної мови, жодної держави. Якщо, як запевняє нині дехто, і справді все одно якою мовою говорити, то чому стільки указів на знищення саме української? Так званий “старший брат”, який упродовж віків тільки те й робив, що нищив чужі землі і цілі народи, “визволяв” чужі теритopiї, з yciєю ненавистю i люттю накинувся на українську мову. Мова – це наша «остання барикада», бо ж раби – це нація, котра не має слова.← Повернутися
