Усім кавунам кавуни

Тернополянин Віктор Андрійчук вирощує домашні кавуни, які за розмірами і смаком не поступаються кримським. За п’ять років Віктор Петрович перепробував багато способів і різних сортів насіння. Господар зауважує, що таємниця великих кавунів — у добрих сортах.

– Насіння купую лише голландських сортів “Крісбі Ф-1” та “Леді Ф-1”, – розповідає чоловік. –   “Крісбі” – ранній сорт. Перший урожай збираємо 15 серпня, а якщо літо доволі спекотне, то ласуємо смугастими вже 1 серпня. Домашні кавуни ростуть аж до пізньої осені. – 10 квітня насіння висаджую у пластикові стаканчики, – ділиться секретами господар. – Землю спеціально купую у квітковому магазині. Щоб насіння краще зійшло, зернятка висаджую у вологу землю на глибину не більше півтора сантиметра, зверху засипаю сухою землею і накриваю плівкою. Через тиждень насіння проростає. Відразу знімаю плівку і ставлю ящик зі стаканчиками у прохолоднішу кімнату, де менше сонця. Якщо цього не зробити, розсада почне різко рости, а це не дуже добре — стебла ще не такі міцні. До слова, розсада кавунів може не зразу прорости у всіх стаканчиках. Ті, що зійшли, – забираю, а ті, що залишилися, тримаю під плівкою і чекаю, поки проростуть. Коли розсада вже достатньо виросла і погодні умови сприятливі, Віктор Петрович намагається висадити її до 10 травня. Хто ж хоче мати власні домашні кавуни, а розсаду посадити не встиг, господар радить не засмучуватись — насіння можна відразу висадити в землю, хоча Віктор Петрович віддає перевагу розсаді, тоді гарантовано, що майже всі насіннини проростуть.

– Викопую ями у рядку на відстані одного метра, а ширина міжрядь – два метри, – зазначає Віктор Андрійчук. – Ямки повинні бути на глибині штика однієї лопати. На дно кладу перегній, нітроамофоску, попіл і змішую із землею. Зверху насипаю землю, щоб зробити гірку, і роблю невеличку ямку, наливаю літр води, ставлю розсаду, якщо нема розсади – насіння і засипаю зверху сухою землею. З обох боків ставлю мідний дріт, зігнутий у дугу. Зверху вкриваю агроволокном, розміром 60х60 см і присипаю землею. Агроволокно захищає від приморозків, сильних вітрів і граду. Коли ж бачу, що розсада добре вкоренилася або насіння вже зійшло і загроза заморозків минула, – агроволокно знімаю. Тоді перший раз кроплю “Ридомілом”, а потім повторно через два тижні. Далі доглядаю, як за звичайними огірками. За словами Віктора Петровича, кавуни не можна садити на тому місці, де торік росли огірки, гарбузи, кабачки, бо будуть дуже хворіти. Найкраще смугасті ростуть на місці картоплі, буряків, пшениці.

– Мій особистий рекорд – 12-кілограмовий кавун, – зауважує господар. – Втім, усі мої кавуни важать не менше 8-10 кілограмів. До речі, за такою ж технологією вирощую й дині.

 
 

Повернутися
11.06.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.